36. Дзеркало порядку: Місерікорди та Нігіліон

У кабінеті, котрий створений був для підтримання високого організаційного та морально-психологічного фону у прихистку Добродії, зараз вітає атмосфера страху, втоми та напруження. У білому як світ райський кабінеті, серед аскетичного мінімалізму думки блукали перенавантажені сумнівом, неадекватності. Амелія тіс Урхулас, лідер бестілійців у Танартісі сидить на своєму місці, вичитує рапорти та доповіді від місерікордів, послушників. Готується вона для доповіді на “Фідемію” про втрату трьох лицарів Добродії під час вчорашнього інциденту. Відділення місерікордів та група проповідників прямували по бідних регіонам Танартіса, розносячи слово Добродії та пропонуючи допомогу Бестілії, але вкрай радикальні, агресивно налаштовані колоністи кричали на них, віщали їм слово володаря порожнечі. Відбувся релігійний конфлікт, котрий привів до перестрілки, смерті сімох колоністів, трьох місерікордів, одного послушника. Планетарні захисники ведуть розслідування, попередньо вивчаючи “LUCEFTTI, PTOTECTON, CALIDDI”, аналізуючи та шукаючи правомірність застосування ними зброї. Але все одно вважала Амелія, що винні колоністи, адже вони першими відкрили вогонь.

Її і без того стресову обстановку вирішила прикрасити одна із помічниць, котра прийшла з тривожними новинами:

- Пані Урхулас, - звернулася вона стурбовано, - пробачте, до вас не може додзвонитися капітан Рівестрін. У них знову позаштатна ситуація.

- Прокляття, - прошепотіла Амелія, згадавши, що лінк перевела у прихований режим, щоб хоча б на пів години відволіктися від загальних проблем. – Дякую.

Старша жриця різко підняла руку, ввімкнула лінк, перевела його у стандартний режим. Після цього вона одразу викликала капітана місерікордів, Зігістора Рівестріна.

- Капітане? – спитала Амелія, коли той підняв слухавку.

- Пані жрице, - лунав його голос під шум двигунів четючого транспортера, - вам необхідно збиратися та летіти з нами.

- Що трапилось? – підводячись зі стільця, пригнічено уточняла вона.

- Знову ці “Діти порожнечі”… Знову перестрілка. На групу напали під час проповідування та розповсюдження гуманітарної допомоги. Частину послушників взяли у полон. Місерікорди взяли у кільце будівлю. Але послушники порожнечі попереджають, що будуть віддавати душі їхньому володарю, якщо не прибуде сюди старша жриця Амелія тіс Урхулас. Нам варто прибути на перемовини, розібратися з цим питанням і скоріше.

- Йду на посадкову площадку, - швидко відповіла Амелія. Капітану більше нічого було відповісти, окрім: “Чекаю!”. Жриця поклала слухавку.

Накинувши на себе куртку Бестілії, прихопивши з собою пакет бентежних думок, Амелія тіс Урхулас вирвалася з кабінету у білі неспокійні коридори посту, що був наданий їй базою для розповсюдження віри у Добродію. Але бачить Добродія, що люди на Персепеї відкрили свої серця іншому богові.

Надто швидкими кроками вона пройшла крізь мережу коридорів до задньої відкритої частини посту, огородженої високою стіною та енергетичним щитом. На посадковій площадці стояв вже готовий до зльоту транспортер. Зі зброєю у руках чекав на старшу жрицю у світло-сірому одязі капітан місерікордів Зігістор Рівестрін. Його погляд байдужий, втомлений через те, що бачив у житті тільки бої за Добродію, а не ефект, котрий накладає її віра на поселення. Від ротації в ротацію. Від бою до бою. Довготривала війна у Танартісі ще більше його виснажила. В свої сорок років він виглядає набагато старше. Величезний шрам на обличчі, від кулі, котра позбавила його і ока у тому числі. Замість природного дарунка використовує Зігістор біонічний протез, котрий громіздкою присутністю своєю відлякує сторонні та рідні погляди.

Амелія поставила одну ногу на підніжку транспортера. Руку їй подав місерікорд-капітан, після чого вона миттєво опинилася всередині. В транспортері вже чекали на неї ще двоє місерікордів та один із представників лікувальних підрозділів Бестілії. Розігріті двигуни та пілот лише на неї і чекали. Літун стане не тільки транспортом безпечним до місця події, але і у критичній ситуації надасть повітряну підтримку для союзних підрозділів. Здійнявся. Сягнув швидко та різко у напрямку, де відбувалися бойові дії, де тримали у заручниках послушників, де знову втрати, кров, вбивства… Смерть, хаос, а не Добродія…

- Амеліє, - звернувся до старшої жриці капітан, - щодо деталей: троє послушників та один поранений місерікорд перебувають у полоні. Відділення з десяти бійців оточило приміщення, з котрого на них напали. Воно одноповерхове, але поверхневе сканування показує, що там є підземні переходи. Крізь них ще ніхто не ризикував пройти.

- Добродіє, врятуй нас, - прошепотіла Амелія.

- Нехай врятує нас, - погодився Зігістор. – Вони попросили вас на перемовини, якщо ми не бажаємо зайвих жертв.

- Як вони так швидко проявилися у Танартісі? – спитала у себе старша жриця. – Я не розумію. Їхня віра так швидко розповсюдилася, що я і не знаю, що доповідати на “Фідемію”. Стільки років постійного ведення аналізу, але вони просто повиповзали з порожнечі.

- “Діти порожнечі” просто не виказували себе, а працювали з тіні. Ви ж чудово знаєте, що шепіт та галюцинації – їх рук справа. Їм мало було забрати нашого брата для тимчасового припинення вогню. Тепер, коли колонія слабка та потребує стабільності, всі її мешканці звернуться до “дітей”, щоб ті запропонували їм умови капітуляції.

- Війна всередині війни, - видихнула Амелія.