34. Дзеркало порядку: Дитя нігіліону.

Цвіль. Грибок розглядають загрозою для суспільства, якщо він швидко розростається по ньому, даруючи нові погляди на життя. Грибок вважать чужим, стороннім у строю, якщо привносить він дещо відмінне від вже початого та розвиненого. Цвіль вродила чорні плями істини на блідому відображенні ілюзії принциповості та консерватизму. Цвіль поглинає – людство перероджується, а не гине. Цвіль проявляється – людство лікується, а не хворіє. Цвіль – історія та велич. Цвіль – майбутнє. Цвіль – минуле. Цвіль – місток у реальності та часі, в якій криється вся сутність буття, вся ціль існування, вся мета життєва…

- Цвіль – це ми, - прогудів монотонний голос без емоцій у темному приміщенні. – Ми уві сні даруємо людям прозріння. Уві сні, де все потаємне та неусвідомлене стає для них реальністю, ми маємо шанс продемонструвати реалії нашої діяльності. Ось чому люди бачать та відчувають на початкових етапах обробки сіотерсісом нас лише на підсвідомому рівні. Вплив не припиняється ні на секунду, поки телепатична установка продовжує віщання. Сіотерсіс протягом тривалого періоду впливу продовжує закладати таємні знання, котрі проявляються у нашому розумі, коли провідники новоявлених, захисники незрілих розумів, пробуджують вас. Але навіть після цього ваша свідомість та психологічне здоров’я не перебувають у безпеці. Якщо батько порожнечі відчує, що ви не здатні втілити ідеї володаря порожнечі, тоді відрине він вас та позбавить благословення.

Вчення доводили до новоявлених. Перші дні на “Стріоні” дають великі і поживні плоди. Алартай Нуметрайн, новоявлений, місце котрого ще до кінця не визначилося у ієрархії “Дітей порожнечі”, зайняв своє місце серед дюжини слухачів у так званій аудиторії. Група сиділа на колінах у шестикутній призмі, в центрі якої товста кишка-колона прямувала у невідому даль космічної станції нігіліонів. Вони ж, група малих дітей, спостерігали уважно за високою людиною без волосся, сірі очі якої майже блищали у сутінках розпаду людства. Його темний комбінезон покривав худе тіло, під його ногами хмара тьми дозволяла вчителю парити над учнями, навколо нього була аура проникливості крізь порожнечу та суть її існування. Алар сидів та уважно слухав, відчуваючи, як в його серці народжується новий стимул жити, нова хвиля вогню, що так і манить його проявляти творчість і народжувати… В кінці Очищення їм буде дарований шанс повернути галактиці її старий, живий вигляд.

- Прислухайтесь, діти порожнечі, - мовив далі вчитель. Він літав повільно та плавно навколо колони, об’єднуючи себе з силою володаря порожнечі, передаючи її сенс до учнів. – Відчуйте все це. Пізнайте все це. Ніщо не заслуговує право на вічне існування у рамках всесвіту. Навіть сам всесвіт. У кожного є свої законні рамки існування. Як у людей окремо, так і у людства в цілому. Як і у нас з вами, “Дітей порожнечі”. Ми маємо початок – теперішній стан спільноти. Ми матимемо кінець – коли галактика буде очищена, тоді ми маємо самі принести себе у жертву заради її відновлення. Ми будемо полум’ям, що пронесеться по планетах та системах. Після нас земля випалена дасть нові плоди. І як і кожне джерело полум’я, ми повинні будемо загаснути. Знайте це, почуйте слова володаря порожнечі.

Алартай чув шепіт володаря порожнечі. Хоч ні разу не бачив він його, і, напевно, ніколи не побачить, але відчував його та був завжди поруч. Як він поруч з Алартаєм, так і Алартай завжди був поруч з ним. Усвідомлення чудового замислу нігіліонів ніяк не покидало своїм теплом та благословенням душу новоявленого, а її істинність та реалізація набували майже безсмертного сенсу. У всякого початку є кінець – знав це Алартай. Але в житті звичайної людини, котра просто прокидається щоранку у своєму холодному ліжку, нічого не значать поняття “початок” і “кінець”, адже її звичаї та думки впираються лише у те, аби ж скоріш закінчився черговий проклятий день. Пірнаючи у сни свої, ховаються у підсвідомих мріях жалюгідні створіння від реальності навколо себе. Чи варто воно того?

Зараз, пізнавши всю суть буття людського, відчувши та пропустивши крізь тіло і серце своє весь гнів та всю шкоду, якими нагородили люди всесвіт, Алартай вдячний володарю порожнечі, що той дозволив йому приєднатися до Очищення. Тепер у нього є великі і благородні цілі, а найголовніше – спільні, колективні. Тепер у немалої кількості людей, забутих та покинутих людей з’явилася ціль у житті. Вони покинули ряди смертників, ряди проклятих та приєдналися до строю з ціллю та ідеєю. Благословенною ідеєю.

- Зверніть увагу, діти порожнечі, - диктував вчитель монотонно та розтягнуто; його слова були закляттям, святим закляттям, - що у тих людей, що показали себе неблагонадійними перед лицем батька порожнечі, то їх після цього відпускають, але їхня повторна присутність у зоні роботи сіотерсісу буде ще більш смертельною, від чого ці оболонки просто стануть некерованою силою. Їхня доля – смерть у забутті. Тому під час ваших майбутніх місій звертайте увагу на дві категорії людей: ті, які почули голос, але ще не спілкувалися з батьком порожнечі, - вони після довгого мовчання зі сторони Гіліону втрачають глузд; та ті, які почули голос, спілкувалися з батьком, але не були прийняті у наші ряди. Перші повільно втрачають розум, самоліквідуються, силою порожнечі не володіють вони. Другі швидко втрачають глузд, адже таємні знання стають явними, але розумінням вони не супроводжуються. Володіють вони силою, самоліквідуються, але несуть велику загрозу для оточуючих. “Діти порожнечі” мають вчиняти з останніми наступним чином: ліквідувати їх одразу після того, як факт неприйняття батьком став явним; використовувати їх як зброю та формувати з них підрозділ смертників у тилу ворога.

Жорстокі вчення, уроки темні. Знав та розумів це Алартай. Але також знав і розумів, що історія нігіліонів та їх світогляд будується на принципах асоціативної імітації. Проти кожної агресивної раси вони використовують досконалі та гидотні методи, якими користується ця раса. Тобто методи боротьби з людством основані на історії самого людства. Наскільки низька цивілізація у моралі ведення війн, настільки низько будуть діяти нігіліони у боротьби проти них. Нерідко у історії древній вдавалося володарям порожнечі – великим полководцям і лідерам під знаменами Гіліону – дипломатично вирішити питання про приєднання цілої космічної імперії до Очищення. Нерідко благородні лідери викликали цивілізацію, котра вклоняється порожнечі, на ментальну дуель, де нігіліоністи нерідко перемагали. А коли зазнавав поразки один володар порожнечі, то інший володар має право через час знову прийти до космічної імперії для їх переконання та інтеграції у нігіліон.