28. Вартові білого: Спраут.

Все ще тримаючись за голову, Фінерей першим посягнув на честь та духовну цілісність бару “AUMS”. Ще того не знаючи, але вони втрьох принесли шепіт ворожий на мові нікому невідомій у заклад Ласт Вентуріас. Його ім’я… Його ім’я… Воно зараз майже непомітно лунає у вухах кожного, і лише через якийсь час вивітриться та залишить детективів і барлогу контрабандистів. Шепіт покине місце, але нав’язливий страх та параноя слабким духом будуть заважати спокійно жити. До столу в кінці закладу їх вів Фінерей, очі котрого зараз навіженим напором врізалися у барну стійку та активну роботу живого бармена. Але чекала зараз на них Ласт Вентуріас:

- Чого злетілися туди законники? – одразу ж спитала контрабандистка, дивлячись на Фінерея, що всідався навпроти неї. Поруч сіла Івана, а Маркус встав біля стійки. – Ну? Чого мовчите? Чого туди злетілися законники?

- Ми не знайшли там нікого з “Декс-Оптіма”, - довів Фінерей і так вже відому інформацію до Ласт.

- Я знаю, - роздратовано мовляла небезпечна і хитра жінка. – Що за хрінь у вас там трапилась? Що з Койтом та Бегзбі? – повернувшись до Маркуса, цікавилась, нетерпляче, Ласт.

- Ми прийшли на склад, - розпочав Фінерей, тримаючись за голову однією рукою, а другою – обпершись ліктем на стіл. – Там знайшли червоне коло. По периметру стояли чотирнадцять стовпів з трупами, над якими хтось дуже познущався. Нікого з мисливців за артефактами ми не знайшли.

- І що ж трапилось далі? Чому почалася стрілянина? Як загинули мої люди?

- Не було стрілянини, - повідомляла найманка у пластинчатій броні. – На нас чекала спланована пастка. Хтось знав, що ми прийдемо туди та чекав на результат. Він виявився негативним для того, хто спланував капкан, адже майже одразу прилетіли планетарні захисники.

- Що за пастка? – випитувала далі Ласт.

- Щось схоже на енергетичну зброю, - відповідала Івана. – Це те, що вбило твоїх людей. А потім нас просто одурманили та навіювали якісь видіння, ціль котрих полягала у вербуванні нас.

- Що ти верзеш? – відкинувшись на спинку диванчика, скривилася від безглуздості сказаного Вентуріас. – Вони кажуть правду? – звернулася Ласт до свого підлеглого, погляд у якого був наляканий та напружений.

- Так, пані, - закивав Маркус. – Я бачив, як Койта, Бегзбі та Пфайгера перетворило щось на попіл. Потім нас всіх затягнула ще якась хрінь. Я ніби спав, але зі мною говорили та затягували. Мені намагалися щось розповісти та показати. Казали, що життя моє нікчемне та нікому непотрібне, а на тій стороні мене забезпечать іншим.

- Це знову та хрінь, що була у домі Фінлі? – поцікавилася Ласт, погледівши на Фінерея. – Всі ці історії з шепотом та ритуалами – це правда? Кляті бісові виродки. Я до останнього не бажаю в це вірити…

- Маркус, ти ж сам нам казав, що чув шепіт біля дому свого товариша, - нагадала йому Івана. – У цих створінь доволі цікавий підхід до своєї справи. Унікальний. Вони викрадають людей. І нас би сьогодні викрали, але щось пішло не так. Десь не спрацював запал. Не детонувало.

- Одне питання: з якою ціллю? – заговорив Фінерей моторошно та темно. З нього висмоктали майже всі сили – не дивно. – Багато людей зникло по всій колонії. В основному у нетрях. Тут це прямо масовий характер набуло. Напевно тому, що “Декс-Оптіма” мала тут базу.

- Вони точно заплутані у цьому лайні, - потираючи пальцями очі, прокоментувала Ласт. – Але ці виродки ніколи не викрадали людей. І вже тим паче ніколи не практикували цю ритуальну… Я дійсно до останнього сподівалася, що все це боротьба за територію, війни за товар та вплив.

- Ні, тут щось набагато гірше, - прокоментував Фінерей, ховаючи себе від світла.

- Щоб мене… Ще вчора я думала, що ви навіжені, - усміхнулася Ласт. – А то ми якісь ідіоти, що не помітили такого ворога під носом. Ха! – випало з контрабандистки. – Реально думала, що ви хворі. Але все виявилося ще гірше. Я подивилася записи з дронів до того моменту, як вони накрилися…

- Отже, ти все бачила? – здивувалася Івана. – Нащо тоді ця вистава?

- Було цікаво, яку ж версію висунете ви, - відмахнулася Ласт. – Отже, все ж таки ритуальщина. Бісове лайно. З чим воно зв’язане? Який сенс?

- Якщо виходити з того, що ми бачили, коли перебували у трансі, - заговорив Фін, - то можу припустити, що якийсь невідомий нам персонаж збирає армію людей для очищення галактики від них самих.

- Лунає крайнє навіжено, - все ще усміхалася Ласт. Її розум з довірою вагалися між вірою у казки детективів та невірою. – Скільки це може продовжуватися? Це ж якась наркобанда. Виродки під стимуляторами працюють та лякають місцевих. Намагаються і нас з ринку витіснити. Паскуди.

- Я не думаю, що це банда, - вступив знову у розмову Маркус. – Як я не хочу вірити у це, але вони праві. Я дійсно щось відчув, коли почався той… ритуал. Ніби зі мною говорили з того світу. Хтось… чужий для нас.

- Та що ж таке? – хлопнула жінка долонею по столу, оглядаючи всіх трьох. – Як ви пропонуєте мені боротися з цим? З цим як накажете боротися?

З них поки що ніхто не знав та не розумів, як боротися з темрявою. Мовчання пролунало у відповідь на питання Ласт Вентуріас. Лише шум бару та тихесенький шепіт, що туманом ковзав по свідомості. Хазяйка закладу покликала бармена з пляшкою та чотирма чарками. Той притягнув їй міцнющий чорний напій. Без будь-яких попереджень, пропозицій контрабандистка налила собі повну чарку та закинула рідину горючу собі у горло. На мить Фінерею здалося, що її неонове волосся почало світитися ще яскравіше. Окрім неї більше ніхто не ризикнув порушити цілісність свідомості. Враховуючи ранкові події, зараз не найкращий час напиватися. Треба обмірковувати та приймати єдине тверезе рішення.