26. Вартові білого: Брами Фінерея.

Вічний похід темряви… Він завів шепіт у трембіти душі наляканої та напруженої, завантаженої стражданнями, вічною боротьбою, вічною війною з самим собою. Фінерей Нуметрайн. Фін. Воїн вічний. У нескінченній боротьбі. Тягнеться від народження і до миті розставання з тілом. Кожне його переродження, кожний новий досвід дарували йому можливість змінити життя на лад кращий, от тільки сам він не бажав цього робити. Життя майже незлічену кількість разів надавала можливість Фінові обрати новий сенс, інший ритм, співати нову пісню, грати іншу мелодію. Але впевнено продовжував детектив прямувати тим шляхом, котрий вважав він за комфортний та найбільш безпечний для себе. І що з того?

Очі розплющив він та побачив перед собою безкрайнє сіре небо. Останнє, що він пам’ятав – ангар-притулок “Декс-Оптіма”, а тепер перед ним простір невідомий та незнайомий. Невже відбувся такої сили вибух у ангарі, коли трапилася невідома дивна річ з ритуальним колом, що знищив він ангар, печеру з модульних будиночків, але лишився живим та цілим тільки він? Не може бути. Він підвівся, підірвався якомога швидше, щоб оцінити обстановку, погледіти, що трапилося з Іваною та рештою контрабандистів. Але… підвівшись, побачив навколо себе Фінерей Нуметрайн сіру порожнечу… Ні звуку, ні запахів, ні вітру… Навіть його самого не було. Намагаючись огледіти тіло, знайшов детектив тільки порожнечу.

Його страху та жаху, смуті та сумнівам, думкам та стражданню душевному зараз не було меж. Невже він помер? Невже навіки тепер всесвіт залишить його свідомість у порожнечі? Він мислить, він міркує, а це вже дуже добре. Як йому зрозуміти, чи смерть це, чи забуття? Хто надасть відповіді? Хто підкаже? Смерть та постсмертний стан виглядає саме так? Якщо і так, якщо і помер Фін, то ніхто не надасть йому відповідей. Тепер змушена його душа страждати та блукати у відчуженні у спробах пробачити самого себе за гріхи та помилки. Тепер цей сірий нескінченний світ стане для нього в’язницею, місцем заточення нещасної душі.

Але не здатен він поки що у повній мірі пізнати того, що доведеться йому пережити у час скорий. Ця сірість та порожнеча навколо нього – не смерть. Ніхто не нагородив його можливістю отримати смерть та можливість переродитися. І не збирався. Місце, де він знаходиться, де існує та усвідомлює, знаходиться у думках та спогадах темного володаря порожнечі. Тепер, навіть якби бажав померти Фінерей, не дарують йому такої можливості. Не змусила довго чекати на себе вистава, котру приготували для всіх, кого нарікають майбутнім послідовником володаря порожнечі. Сіра пелена сповзла. Дивний та казковий світ став утворюватися навколо детектива. Все набувало матеріальності, але не він.

З’явився Фін – так само різко як і зник – у світі прекрасному, квітучому та чарівному. Височенні вежі білі, ідеально геометричні споруди, конструкції, пам’ятники, елементи культури. Чомусь одразу здалося для детектива все це чужим та незнайомим. Ніби нелюдська рука була присутня при створенні цього світу. Десь в окремих центральних куточках його цивілізації здатна людська фантазія створити дещо подібне, але зараз наявне було знання у Нуметрайна, що подібні світи колись займали одну тисячну від усіх сприятливих для життя планетах галактики. Це створено всюди і не показово, щоб наситити естетичну складову душі. Навмисно хтось розумний створював ідеальні світи для існування свого виду у гармонії, розвитку.

Блакитне небо, білі хмари з ідеальним, педантичним винятковим порядком. Усі ліси висаджені рівномірно, відмінно, прекрасно. Сади та водні декоративні комунікації ідеально підходили один одному. Небо чисте, жодного літального елементу; дороги теж зникли десь з пейзажів невідомого чудового міста. Немає голограм, немає реклам, немає сотень тисяч неонових світильників. Стоячи на своєму місці, на пагорбі-трапеції, стежив Фін за переміщенням невідомих гуманоїдів у білому вбранні. Озирнувшись, помітив детектив, що перебуває на полі, де стояла дивна призма геометрична, а навколо неї плавно, не кваплячись, переміщалися мешканці міста. На нього уваги вони не звертали. Та й не збиралися. Він у спогадах. У чиїхось примарних спогадах.

Взаємодіяти хоч якось з картиною цією не здатний Фінерей, але його нервова система поглинала всі ті почуття, котрі залишив носій цих спогадів. У цьому світі ідеальної гармонії та збалансованого існування місцеві істоти взаємодіють з природою, не шкодячи їй, або повертаючи їй баланс у первинному вигляді. Навіть ці величезні стовпи грають саме ту роль, що і дерева. Також джерело безлічі “чистих” ресурсів. А переміщення… Здебільше переміщення створінь залежить від телепортаційно-телепатичних платформ, що розміщенні по всій території їхньої міжзоряної держави. Нескінченне процвітання та розвиток чекав на них, але завжди відбувається дещо таке, що має нашкодити державі. І в цей час світлий – рокова ідея.

Народ, котрий перебуває на вершинах свого розвитку, обов’язково, не помітивши загрози, впаде так, що не зможе більше піднятися з колін. Світла та приємна держава через декілька століть існувати такою припинила, а замість неї, отруюючи та руйнуючи всесвіт, народилася науково-індустріальна імперія, основні цілі якої були поглинання слабких і непотрібних видів. Початкова ідея під час державного перевороту не була такою, але темні фантазії та думки володарів держави, а також їхній вплив і харизма на оточення в корні змінили концепцію мислення світлого суспільства. І таким чином народилася нова держава, десятки тисяч кораблів якої цілеспрямовано прямували смертоносним походом, знищуючи сусідів у галактиці. Вони зруйнують.

Релігія та основа існування цієї держави тепер покладалися на порожнечу. Порожнеча та очищення – стали єдиним виходом цій расі на придбання прощення за те, що так бездумно та безкарно експлуатували потенціал та ресурси галактики. Тепер будь-який заселений світ повинен був знищитися та шляхом тераформування повернутися до початкового стану. У той час як авангардний флот руйнував та очищав, ар’єргард – відновлював атмосферу, рельєф, зелень, та шляхом клонування дозволяв нерозумним видам знову зайняти своє місце на планеті. Свої власні світи стали вони перебудовувати, перетворювати, спотворювати (так сказати є можливість, якщо знати попередній їх стан), але все одно вони надихали та заворожували. Темні та моторошні.