15. Бестілія посеред пустелі снів: Космічне лицарство.

Темний та холодний вечір у вежах планетарної столиці Квантової Коаліції. Квантум-Секундіум, Квантум, як його ще більшість громадян називають, зустрічав володарку демократії та людяності з розпростертими обіймами. Парламент та її особисті апартаменти знаходилися на тій частині планети, де скоро настане ніч. Робочий день Ріреї Най'Тіріс триває, згідно з даними лінку, вже дванадцяту годину поспіль. Колись і собі варто виділити часу. Сім хвилин тому вона ввійшла втомленим, позбавленим тіла, привидом у будинок свій на двадцять другому рівні вежі для керівництва Квантової Коаліції. Вона тремтячими руками, слабкими ногами дібралася до панорамного вікна з видом на Квантум мирний, але готовий до затяжної війни. Рірея встала… Завмерла… Важко дихаючи, спостерігала за рідним світом, котрий колись ледь не знищили по її провині. Тепер же вона стоїть у домі свого роду. Одна. Самотня. Спостерігає за темними дзеркальними поверхнями стоповерхових споруд. Присутні з нею шум автономної системи забезпечення та злочинні сумніви і наміри, спрямовані на захист Квантової Коаліції.

Але самотність її не була довготривалою, а міркування та планування були призупиненні дзвінком по внутрішній лінії апартаментів. По-перше: вже хтось повідомив про її прибуття додому; по-друге: як їй вже набридли шпигуни та люди, яким вічно щось від неї треба; по-третє: треба відповісти на дзвінок, адже по внутрішньому зв’язку в основному відбуваються важливі розмови, адже вони не пишуться та не фіксуються у реєстрі. Рірея тяжко видихнула, розвернулася та поплелася у спальню, де була розташована платформа для важливих таємних перемов. Вона наказала штучному інтелектові дому, щоб той починав з’єднання та повідомив абонента на тій стороні, що генеральна радниця потроху рухається з просторої вітальні, облитої неоном вуличних вогнів, до посту зв’язку. Ось вона перетнула вітальню-атріум, ось вона піднялася по скляних сходам на другий рівень, ось вона у спальному крилі, ось стоїть напроти платформи, на якій формується голограмний об’ємний напис: “НЕВІДОМИЙ АБОНЕНТ”.

- Хто ж ти такий? – спитала у себе радниця і ризикнула все ж таки відповісти на дзвінок.

- Добродія з вами, пані Най'Тіріс, - почула по непереривному каналу знайомий голос радниця. - Дінереліна Світле Серце вас турбує. Ми можемо обговорити деякі питання?

- Доброго вам вечора, - кивнула Рірея. – Чим можу бути корисна?

- Після нашої зустрічі сьогодення у мене лишилося багато питань, котрі варто обговорювати індивідуально, пані Най'Тіріс. Мій канал не прослуховується.

- Канал мій теж не прослуховується, але у вас є можливість стежити за мною, пані Світле Серце. Чого б ви хотіли? Давайте вже перейдемо до питань. У мене був дуже напружений та складний день, адже у Квантовій Коаліції трапилося горе. У нас війна з гігантським і вічно голодним агресором.

- Послідовники Добродії є всюди, пані Най’Тіріс, і я вдячна їм, що володію обстановкою у всьому секторі роботи “Фідемії”. Не вважайте це шпигунством, здійсненим задля злих намірів. Я прийшла до вас, адже згодна у тому, що ми маємо вам допомогти.

- І як же ви збираєтесь це зробити, якщо ваші догми забороняють приймати подібні рішення одноосібно? Ваші догми взагалі не дозволяють допомагати якійсь зі сторін-учасників конфлікту, окрім деяких винятків гуманітарної допомоги. Як же ви бажаєте нам допомогти?

- Зараз неважлива моя вмотивованість, але Бестілія нескінченної Добродії припинила існувати у тому образі, в якому існувала до розпаду Міленіуму колоній. Тепер же ми стаємо більше приватною воєнною компанією, послугами якої збирається скористатися Магнус Неурон. І я вам це кажу, бо одна з причин відмови Магістрату Бестілії – вихід на зв'язок з нами атланта Обрію. “Бенефіктія” – друга вітчизна Бестілії нескінченної Добродії – активно зараз використовується з усім її бойовим флотом та місерікордами для приєднання або хоча б боротьби проти уламків. І така ж доля скоро чекає “Фідемію”.

- Як ви збираєтеся протистояти? – здивувалася такій відвертості Рірея. Її лякало, що велетенський корабель на орбіті столичного світу в один прекрасний день може стати оплотом для ворога.

- Протистояти? – перепитала магістр Добродії. – Ніяк. Я вас попередила. Дуже скоро, коли Міленіуму колоній буде необхідна допомога Бестілії, і вони звернуться до нас, то чекатиме вашу столицю вторгнення підготовленої фанатичної релігійної армії.

- Ваше попередження – цінний дар. Але що далі? Ви примиритеся з тим, що Бестілія вчинятиме безчинства? Ваша організація назавжди втратить свою репутацію у галактиці. А після цього жоден уламок не буде радий вашій вітчизні. “Фідемія” буде улюбленим солодким шматочком для кожного пірата та уламку. Поміркуйте над цим? Це не хвилює лідера Міленіуму, а більша частина Секстилії – гнилі бюрократи, яким на віру начхати, аби вертітися навколо влади та контролю над людьми. Зрозумійте мене вірно: я вас попередила, а сама вже готуюся до втечі з відданими та вірними послідовниками Добродії.

- Я поки що не знаю, що мені з цією інформацією робити… - обпершись руками об поруччя навколо платформи зв’язку, тихо проговорила Рірея. – Ми не можемо завдати превентивного удару. Цим і скористається Магнус… Ваше слово точно ніяк не вплине на Магістрат?

- Від слова “абсолютно”, - негативну відповідь надала магістр. – Людство змінюється, змінюється все навколо. Дні, коли Бестілія вважалася захисником та носієм світла, минули та канули у темряву. Тепер знатимуть всі, що люди віри – терористи. А цілі їхні підступні та ганебні. Пані Най’Тіріс, у вас є час. Ви забезпечені цінним знанням. Готуйтеся до неминучої кровопролитної війни. Моє слово та питання обговорені. Чи ще щось хотіли б почути ви від мене?