12. Бестілія посеред пустелі снів: Тріо за столом.

Вечірні збори у штаб-квартирі, у центрі прийняття фактів та рішень, розгорнулися глибокого вечора, за пів години до стандартного для усіх людей часу, коли вважається вчасним лягти відпочивати та спостерігати сни. Алартай, Фінерей, Івана зібралися у кімнаті старшого детектива поруч з голограмною дошкою. День минулий у них виявився, як би то не здавалося усім, доволі продуктивний та похвальний на збір інформації. Час ділитися думками та будувати плани на майбутнє.

- Вигляд у тебе не дуже, - оцінив зовнішність меншого брата Алар. – Що трапилося?

- Треба від самого початку дня почати, - схрестивши руки на грудях, та дивлячись на голограмне зображення Кріста Шієн Сарівана, мовив Фін. – Я ж вранці направився у вежу-дільницю. Вінкерс дав мені доступ у архів. І лише за десять минулих діб у Танартісі відбулося шістнадцять викрадень. І знаєте що? Першим для розслідування я обрав маєток багатія. Бізнесмен-психолог Клайвус Нібл зник. У його домі нічого не викрадено. Виявив я сліди стирання будь-якої інформації та реєстрів. В окремій кімнаті знайшов я сліди стирання слідів – на стінах, підлозі і стелі раніше були ієрогліфи та геометричні фігури, котрі хтось замалював фарбою.

- Отже, працював хтось зі схожим стилем роботи…

- Зачекай, брате, - продовжив Фін. – У мене, схоже, була зустріч з викрадачем. Не знаю. Схоже, він застосував проти мене якусь психотропну зброю, адже я потрапив у масову галюцинацію. Коли мене відпустило, то я лишився сам. Пам’ятаю його останні слова… “усвідомлення у незабаром нагряне до тебе”… Це створіння, воно гуманоїд, казало, що я не зрозумію того, що відбувається. І натякав він ясно, що це буде продовжуватися.

- Щось ще вияснив? – зацікавився Алар, вносячи записи на голограмну дошку та проводячи червоні лінії від зображення жертви до деталей.

- Артефактів у домі я не знайшов, - продовжував Фін. – Сподівався я, що якщо ніяких слідів не побачу, то хоча б знайду ще один артефакт. Його там не було, але відчуття було таке, ніби до точності навпаки. Цей шепіт і холод знову був там. Знайоме відчуття. Також я не знайшов статуї, які, як я вважав, теж знайдуться у маєтку. Все зафіксоване мною я вже переслав тобі.

- Ще якісь думки? – приклав ліву долоню старший детектив до підборіддя, поклавши лікоть руки на праву долоню, котра була зліва від шлунку.

- Будуть. Я простежив, що деякі з викрадених, - Фін одразу перекинув інформацію братові, - зверталися за допомогою до Бестілії нескінченної Добродії. Підозрюю, що або це вони викрадають людей у якихось своїх цілях, або вони якось пов’язані з викраденнями. У нетрях Танартіса є пост Бестілії. Планую туди навідатися.

- Добре. Як розмова з Вінкерсом пройшла? Ще щось цікаве від нього дізнався?

- Як від цього кретина можна щось цікаве дізнатися? – підняв брови у здивуванні Фін. Шрам на голові неприємних хвиль отримав. – Вони не можуть контролювати ледь не у промислових масштабах викрадення людей у невеличкій колонії. Здається мені, вони щось знають. Адже як пояснити, що вони навіть не узагальнили ці випадки, щоб відшукати злочинців?

- Я саме про це і кажу тобі, Фіне, - розвів пальцями біля підборіддя Алартай. – Я чомусь переконаний, що у дільниці хтось і якось пов'язаний з викраденнями. Тому я і думав, що тобі вдасться витягнути з Вінкерса ще щось.

- Нічого зайвого, - промовив спокійно Фін. – Але він ще той мутний тип. Чим довше ми у Танартісі, тим більше у мене передчуття, що місцеві законники з кимось та у якійсь змові. Не просто так вчора той робот напав нас, та дрони планетарних захисників нічого не помітили. Конвертер теж свою роль зіграв, я знаю. Але щось тут не так…

- Замало деталей, щоб робити якісь висновки, - зауважив Алар. – Не піддавайся параної. Не допоможе справі.

- Та тут ще далеко до параної, - фиркнув невдоволено Фінерей. – Вже треба робити висновки. Треба було їх робити, ще коли на тебе перший мех напав, а імбецили з вулиці нічого не змогли зробити. До того ж як ми бачимо, подібне вже траплялося. Чому тоді Вінкерс, дізнавшись про ціль нашого прильоту, не відправив одразу криміналістів та слідчих з відділу викрадень?

- Це для мене так само очевидно як і для тебе, Фіне. Нічого складного у арифметиці немає. Але що ж ти робити будеш? На кого кидатися в цей раз, а? Немає доказів – нічого мутити простір.

- Як скажеш, брате, - видихнув приручено від тупості старшого Нуметрайна Фін.

- Алар правий, - нарешті зайняла свою позицію у суперечці, що тільки починала розгоратися. – Рано висновки робити. Так само підозріло поводили себе і ті напущені ідіоти з дипнаук корпусу. Вони немало знали про артефакт, але повідали нам піщинку. Ще й з персепейцями не бажали зводити. Я впевнена, що ті з аванкурів щось знають про артефакт та нісенітницю у колонії.

- Саме так, - кивав Алартай. – Ми з Іваною вийшли на мого старого знайомого з планетарних захисників, котрий допоможе нам проникнути у резервацію та наведе на одного із аванкурів.

- Хтось з колишніх легіонерів? – уточнив Фін.

- Угу, - ще раз кивнув Алар. – Якби я будував хребет справи так, як будуєш його ти, Фіне, то у нас би вже вся Персепея була винна у зникненні колоністів.

- Все сказав? – напружився детектив. – Чи ще є щось доповнити? – Ніхто не відповів. – Я завтра у пост Бестілії. Зараз їсти, митися і спати. Планів на мене більше немає? – з викликом огледів він Івану та Алара.