8. Яскравий спалах бурі сердець: за розривом.

Пробудження. Свідомість. Відрив. Свідомість. Пробудження. Розум у заточенні. Розум у заточенні. Самотність. Морок. Самотність. Розум у заточенні. Пробудження. Пробудження. Порожнеча… Всіх засмокче, затягне, вирве та поглине. Пробудження. Таїть. Правду.

Старший детектив розпочав від крильця, де було крісло з гравітаційними двигунцями, вікно просторе, двері… Прикриті. Ледь помітна щілина. Якщо дрони не виявили всередині нікого, то йому нічого хвилюватися. Але зазвичай у таких ситуаціях Алар вже тримає свій пістолет напоготові, щоб зустріти прибульців з усією повагою до власного простору і безпеки. Також він обмірковував, які ж все-таки планетарні захисники молодці, адже дозволили їм по гарячому сліду попрацювати, а не “недоїдки” перебирати та намагатися відшукати хоч якісь сліди у вже всіма переритому домі. Ще влізли у голову нав’язливі думки про слова Фіна, що їх впустили всередину, аби розмінувати системи захисту та позбутися від непотрібних детективів. Тому Алар все ж таки приготував про всяк випадок пістолет, перед тим як входити.

Він запустив лінк та додаток на ньому, який виявляє приховані системи охорони. Йому і справді не хотілося вірити, що планетарні захисники можуть їх підставити (та й навіщо?), але могли ж дрони не помітити щось приховане. Ще й як могли. Стільки у галактиці вірусних програм, дивакуватого забезпечення системного, які можуть негативно відобразитися на твоєму життєвому стані. Прокляття… Фін був правий! І так добре, що Алар ввімкнув сканер, адже одразу перед дверима був промінь прихований, котрий вів до міни на стіні. Протипіхотної… Або батько Лін лишив її тут для небажаних гостів, або викрадачі його лишили подарунок для майбутніх шукачів пригод. Він нахилився до міни та нейтралізував її тим же лінком. Небезпечно. У домі можуть бути ще сюрпризи. От би Івана та Фін теж уважно обстежували приміщення. Фін хоч і вигризає йому мозок, але у душі при його загибелі залишиться жахливий слід.

З максимальною обережністю і уважністю старший серед детективів просувався всередину дому, але на своєму шляху більше він не зустрічав ніяких мін, дронів, турелей. Схоже, засіб застереження у коридорі мав би налякати планетарних захисників, щоб посіяти страх у серцях перед тим, як входити у місця подібних викрадень. Перше приміщення, куди навідався Алартай з коридору, це вітальня. Порожненька. Окрім дивану та платформи сферичної (старої моделі) для голофону, нічого не побачив тут детектив. Про всяк випадок він просканував стіни, підлогу та стелю. Запустивши голофон, він для себе зрозумів, що вся історія та реєстр були підчищенні. Буде дуже погано, якщо викрадачі провели подібну маніпуляцію з усіма подібними засобами у домі. Ще не встиг він повернутися у коридор, як до нього приєдналася найманка у пластинчатій броні. На її спокійному блідному обличчі заворушилися губи:

- У прибудові стоїть аерокар. Бортова система порожня. Хтось стороннім засобом видалив усі маршрути перельотів. А так там більше нічого цікавого не знайшлося. Тільки інструмент всілякий, мотлох різний. Непотріб.

- Зрозуміло. У домі треба бути обережним. Я знайшов міну, - Алар дістав її з кишені пальто та віддав Івані. – Була активна. Протипіхотна.

- У тебе проблеми із загородженням, Аларе, - похитала фіолетовим волоссям жінка. – Це не протипіхотна. І не міна, взагалі. Звичайний датчик.

- Справді? – здивувався він, адже лінк ідентифікував її як міну. – І що ж він мав активувати?

- Можливо, і не дізнаємось, але коли ти його вимкнув, то датчик мав передати кудись сигнал. Не хотілось би зараз мені дізнатися, що у домі все ж таки є міни чи інші вибухові штучки.

- Вже б вибухнуло…

- Ти не був у бойових діях? – спитала Івана, проходячи у кухню, котра була напроти вітальні. – Якщо хтось і встановив таку пастку, то явно з наміром, щоб загинуло або постраждало якомога більше. І чим більше часу він дасть, щоб люди ввійшли у дім, тим більше їх постраждає.

- То варто вийти, напевно, - очікуючи якоїсь рекомендації, запропонував Алар.

- Та ні, - відмахнулася вона. – Це у більшій мірі жарт, але все одно тримай лінк напоготові. Адже якось навчені дрони не помітили цей датчик.

Після обміну невдалим жартом, котрий трохи образив і сильно насторожив старшого серед детективів, Нуметрайн та Кор’Скіф перевірили кухню з усіма її матеріальними нагородами від містера Сарівана. Холодильна камера порожня. Реєстр та історія замовлень і “розумного” поповнення запасів чисті. Станок для оберту молекулярних кубів у їжу теж перебував у очищеному, заводському стані. Невеличких складів і запасів під підлогою ніхто не торкався, але будь-яке технічне обладнання для підтримання життєдіяльності у підвальному прохолодному приміщенні та взагалі всьому домі перебувало у амнезії, нічого не знаючи ні про себе, ні про місце, в якому перебувають, ні про володаря їхнього. Слідів вторгнення на кухні помічено не було.

Лишилася тільки драбина на другий поверх і сам поверх. На першому поверсі двійці детективів вдалося помітити те, що у домі дійсно хтось побував, а через відсутність Кріста Шієн Сарівана вони можуть припустити, що його дійсно викрали. Викрали ті, хто знаються у цій справі та вміють за собою прибиратися. У абсолютному сенсі цього слова. Першим йшов Алар, слідом за ним вдаряла каблуками броньованими Івана. Його лінк одразу ж помітив ще одну “міну”, яку Івана класифікувала як датчик. Без зайвого розмірковування детектив потягнувся до небезпечного сигнальника, щоб зчитати його та зрозуміти, хто ж встановив цю іграшку. Але щойно сканер детектив навів, як пристрій самоліквідувався і вигорів, пустивши димку над собою. Через вхідні двері у коридор тихенько, але на нього все одно звернули увагу Алар та Івана, ввійшов Фінерей, оглядаючи уважно вітальню та кухню. Він ткнув пальцем на сходи своїм напарникам, котрі все ще дивилися на нього.