57

    Ваги показали плюс два кілограми. Ех, Єгипетський ол інклюзів безжалісний навіть до спортсменів…

    Але Яна навіть не розчарувалась. Хай Лариса думає, що та наполегливість, моральний надрив, відчайдушна енергійність – це через лишні кілограми. Лариса ще не знає, що Андрія Петровича заарештовано. Ще тиждень тому йому оголосили підозру про замах на вбивство Яни. Мозок Лариси не прийме таку інформацію, заперечуватиме, оправдовуватиме. Мозок Яни не приймав також.

    І хоч уже зустрілась учора із тими всіма дівчатами, і вже ніби й вловлювалась логіка, та щось не грало і годі.

- Просто ти до нього не байдужа, - кільканнадцять раз повторила Жанна. - Тому й не хочеш вірити.

    А як в таке вірити? Це абсурд. Це емоційний вибух, паніка і мільйони тисяч запитань.

- Бо він якийсь хворий, - проговорила блондиночка, яка сиділа чітко навпроти.

    Жанна познайомила Яну із чотирьма дівчатами. Сказала, що всі вони – колишні коханки Андрія Петровича. Горло одразу залило киплячою ревнивістю, бо всі чотири були ідеальним. Ніби статуї. Ніби богині. Високі ноги, ідеальні параметри, макіяж, розкішне волосся. Яна була не такою.  Яна була замучена, виснажена і не така гламурна.

- А ти недоопрацьована, - засміялась короткострижена шатенка, що вмостилась праворуч від Яни.

    Три інші засміялись теж. Яна не розуміла, що в тому смішного, але просто мовчала і чекала.

    Дівчата невперебій доказували, що Андрій Петрович має якісь психологічні відхилення. Його за це й з лікарні звільнили. Навіть примусово лікували у спеціалізованій клініці. Та раптові спалахи агресивності не зникли.

- У мене останньою краплею стало те, що коли на мої іменини я не дослухалась до його порад, і таки з’їла шматок торта, він при всіх намотав на руку моє волосся, і так шарпнув, що я думала – те волосся так і залишиться в його руках!

- А мені вікна в салоні побив, - майже перебила її інша. – У мене свій бізнес. Я розпочинала свою мрію ще за студентських років. Навчилась, як робити корекцію та фарбувати хною брівки. Потім ще курси макіяжу пройшла. Потім – зачіски. Тепер у мене свій салон, де працює двадцять п’ять майстринь. А то придурошне завжди говорило, щоб я салон закрила, бо нібито через роботу я не висипаюсь і, як результат, погано виглядаю. А в один вечір просто прийшов і побив вікна.

    Третя розповідала, як він у фітнес залі доводив її до сліз надважкими вправами.

- Майже на кожному тренуванні я мало не втрачала свідомість, - говорила вона, вдивляючись кудись у одну точку. – А він заставляв мене вдихнути нашатир і дорікав, що це все через те, що я не правильно харчуюсь. Я мусила фотографувати все, що їм, і надсилати йому. Я згадую той період, як якесь абсолютне, цілодобове знущання. І ж головне, що розпочинались то відносини – як у казці! А потім все звелось до морального і фізичного пресингу. Він хворий! Ну реально! Просто зациклений на сумнівній естетиці.

- Мразь він, - кинула фразу четверта, - у мене теж все свого часу розпочиналося, як у казці про попелюшку. Я працювала санітаркою у тій клініці, де його лікували. Ви не судіть… Я сирота. Навчатись у мене не було за що. Пішла на роботу туди, де брали. А він мені такі пісенки співав. І пальці у мене, як у піаністки і груди, як у моделі. Зажимав мене по каптьорках, а я й влюбилася по вуха. Після лікування – забрав до себе жити. Разом ходили у фітнес зал, разом навчалися на курсах фітнес тренерів. Дівчата, у нас ТАКІ плани були. Я купалася у власному щасті! Шукали приміщення, щоб відкрити власний фітнес зал. Мамуля у нього така, що хоч до рани прикладай – тишком пиріжечками мене підгодовувала, бо він таки зациклений на здоровому харчуванні. За ті пиріжечки й зловила перший раз у морду. Але ж знаєте, як воно – переплакала, запевнила себе, що сама винна. Він скільки в мене вклав коштів і сил, а я пиріжками запихаюсь… Сам доречі теж міг зо п’ять штук за раз заковтнути, але говорив, що чоловікам – можна. Дівчатам – ні в якому разі. Лиш ці стусани та штурханина потім стали постійними – то за те, що горблюсь, то за те, що не одягнула  ту білизну, яку він мені купив…

- Ти розкажи про свою останню краплю! – раптом перебила її блондиночка, яка очевидно усе це слухала не перший раз. – Це моє улюблене місце!

- Ой, та то взагалі якась дикість, - прозвучало у відповідь. – У нього якийсь пунктик, що під час ... Ну...

- Під час сексу! – нервово вкинула словечко блондинка.

- Ну, так, під час інтимного процесу він хотів, щоб я стогнала.

- І мене про це просив! – не витримала дівчина, що сиділа праворуч.

- І мене! Щоб все було голосно просив!

- Всіх нас про це просив, - розвела в сторони руки блондинка. – Давай дальше.

- А в квартирі ж – мамуля його! Якось не зручно. То він взяв палатку, вивіз мене в ліс. Шашличок,  вино, шалені пристрасті. А я не так стогнала, розумієш? Не голосно, не щиро, зажато…

- Коротше, він так її там вилупив, що аж руку вламав і вся синя кілька тижнів ходила, - знову не втрималась блондинка. – Це страшна людина. Ось здається готовий тобі ноги цілувати, і в дві секунди перетворюється на психованого ідіота, який не зрозуміло чого завівся і за що б’є.

- Ви звертались в поліцію? – лише й видавила безкровними губами Яна.

- Та звертались, - махнула рукою одна із дівчат. – Тільки ж толку? Вічно його якось відмазують.

- Може неосудний…

- А може має десь там своїх людей.

- Коротше кажучи – думай…

На тому й завершили розмову з дівчатами. Вони пішли, а Яна розсіяно підвела очі на Жанну.

- Якщо це він, то за що він бив мене? – запитала. – Їх він бив за те, що вони не відповідали його параметрам ідеальної коханки. Але ми з ним на той час, навіть не були знайомі. Я що, не відповідала його параметрам ідеальної сусідки?

    Мотиву Жанна назвати теж не змогла. Цього ще не визначено. Зате показала Яні відео, що зняли камери спостереження у той вечір, коли було побито вікна у салоні краси.