47

- У будь-якому разі, ви усміхаєтесь. Має складатись враження, що для вас це не робота, а шанс, що випадає далеко не кожному. У клієнтів не має виникнути бажання вас обійти. Їм має бути цікаво, мол чого той чувак такий радісний, що він там АЖ ТАКЕ пропонує, що весь аж світиться.

     Проводити інструктаж безпосередньо на робочому місці ще не доводилось. Зазвичай, на локацію Яна відправляла витренуваних монстрів, які чітко знали коли і як їм діяти. Але наразі обставини диктували інші умови.

- Все рівно не розумію, чому не можна було взяти Соловйова з його дівчиною, - шепнула Маринка, коли Яна уже збиралась покинути чергову локацію. – Вони ж сказали – готові повернутись.

- Бо я не пробачаю нікому того, що зробив він, - рявкнула Яна і подалась геть.

     Він готовий повернутись… Ага, не вийшло з тією роботою, задля якої він всунув їй ножа у спину серед ночі, а тепер він готовий повернутись? Тепер хай танцює вальсом! Викрутиться без нього. Он скільки довкола ходить людей – хіба не відбере серед них кілька десятків таких, хто захоче працювати у Арт Апі?

- Ти що, летиш у Єгипет? – прилетів несподівано меседж від Олега.

- Все буде добре, шеф, - швидко відписала вона. – Всі прийняті замовлення розписані. Ще підготую зо 5-10 стажерів, щоб було ким замінити чи кинути на нові акції. Мене Інка підстрахує. Вона справиться – я вже її давно ввожу в курс справи. Та й якщо ми запустимо реконструкцію, то їм всім всерівно треба буде вміти робити все.

    Олег просто зателефонував.

- Нащо скільки писати, якщо можна просто зателефонувати? - буркнув він. – Тільки ти мене обманула, Яна. Ти випросила ще тиждень на роздуми, бо знала, що коли цей термін спливе, тебе просто не буде в Україні! Чого ти тікаєш від мене, як мишка від кота? У мене ж не залізне терпіння.

- Бо я не знаю, що це в тебе за срачка, вибач на слові, з оцим всім, - випалила Яна. - Я ж тобі сказала – я готова за це все взятись уже в перших числах червня.

- Треба раніше!

- А я не можу раніше. У мене є свої плани. Та і просто треба морально налаштуватись. Ти  ж не хочеш, щоб до руля стала неврівноважена, духовно не стійка, нерішуча…

- Ой не треба цього всього, - роздратовано перебив її Олег. – Зуби заговорюй нашим клієнтам! Що ти хочеш по зарплаті? Так, щоб ми тебе ще до Єгипту оголосили директором, а після поїздки ти повноцінно керувала Арт Апом?

- Я не погоджуюсь на таке, - махнула рукою Яна, ніби він міг оте побачити. – Якщо я щось роблю – це має бути зроблено добре, а не як небудь. А мені ще до Єгипту треба провести чимало співбесід, тренувань і графіків. Я фізично не справлятимусь!

- Яна, Яна, Яна, - бурчав він по той бік зв’язку. – Ну не буває так, що щось не має своєї ціни. Скажи, хай тобі із співбесідами допоможе Інка, графіки хай спробує скласти. Делегуй роботу.

- Олєжик, потім договоримо, мій трамвайчик на горизонті, - збрехала раптово вона, бо щось у його тиску було занадто підозріле.

     Надто добре вона знала цинічний характер Олега, щоб отак просто купитись на такий ласий успіх. Або у Арт Апа є якісь уже підводні проблеми, то ж наразі він її просто топить, або чорт його знає… Може, навіть, дружина Артемчика носить дитину Олега, то ж Артемчик йому не милий не любий більше на чолі його підприємства. То була б уже взагалі мильна історія, але в це Яна повірить швидше, а ніж в те, що Олег раптово розгледів неймовірні таланти Яни і тому так терміново хоче бачити її на чолі Арт Апу.

- Давай я тебе підвезу. Де ти є? – ще встиг запитати він.

- Ні, ні, я уже заходжу в трамвай, - швидко відповіла Яна і відбила дзвінок.