43

   Згадала!

    Ось, що її насторожило в останній розмові з Аркадієм Вікторовичем.

    БОРОДА!

    У покидька, який побив її тоді ввечері була борода! Невеличка, куценька, але була точно. Як ясно наразі це вималювалось у спогаді Яни! Разом із його агресією, відсутністю жалю і важким диханням. Численні удари і жодного слова. Жодного пояснення ні до, ні після.

    Уже зібралась зателефонувати Жанні, розказати, але саме зараз махнув рукою Артемчик. Справа в тому, що Олєжик сьогодні зранку так її і не дочекався, то ж домовились, що сьогодні вона пообідає з ним. Чому не можна було на обід сходити втрьох, ще разом з Артемчиком, Яна уже не допитувалась. Здогадувалась без лишніх пояснень.

- Ти в своєму репертуарі,  - лишень зранку кинув їй фразу бос. – Олег сказав, що ти його трохи заганяєш в кут своєю реконструкцією.

- Ну то прапор йому в руки і барабан на плечі, - хмикнула на те Яна. – Я давно за це вам всім говорю. Не треба було мене скільки ігнорувати! І якщо на те пішло, то я взагалі не розумію в чому проблема? Затрати мінімальні. Навчання проведемо власними силами. Чи я чогось не знаю?

    Артемчик на те скривився і махнув рукою, мовляв, ці питання до Олєжика. Отже, вони, собацюри щось приховують. А що? Дивно.

    Олег прибув дійсно уже за кілька секунд. А ще за кілька хвилин тонований мерс заплив на парковку невеличкого кафе. Яна помітила в руці шефа згорток паперів, але він поки нічого не говорив, то ж і вона вирішила витримати паузу. Врешті виявилось, що то була Янина розробка, роздрукована у двох екземплярах.

«Навіть в тюрмі не турбують тих, хто їсть», - майнуло на думці у Яни, але вона промовчала, взявши у руки той екземпляр, який було підготовлено їй.

          - Ми реконструкцію не затвердили, - швидко проговорив він. – А у твоєму проекті все побудовано так, ніби все вже давно працює. І плюс, усе побудоване в такий спосіб, що Артемчик – царь всія Арт Апу, а половина працівників звільнені.

- Ну, не половина, а…

- Яна, - перебив її шеф, –зуби заговорювати мені не треба. Давай по суті. Значить от що я вирішив. Я даю тобі добро на все це, але з однією умовою. На місце Артемчика стаєш ти, а на твоє місце – Круков.

- Ну да, здрасті – приїхали, - буркнула Яна. Демонстративно відклала проект на вільний стільчик і прийнялась до свого обіду. – Круков має бути звільнений!

- Що ви з ним не поділили, що гризетесь вічно як пси? – Олег теж взявся до свого обіду.

- Він – мудак!

- Це не аргумент, - моментально відмахнувся Олег. – Дай мені конкретику. Я не можу звільнити людину без причини.

- Яка причина звільнення Артемчика?

- Не спригуй, Яна, - він скривився і його чоло збіглось дрібними зморшками.

- Я не хочу у своїй команді тих, хто мене не чує і не готовий до креативу і чогось нового, - випалила рознервовано Яна. – У нього вибухнув один єдиний проект – скретч карти. Як ти розумієш, ці скретч карти роздавали мої промоутери. Все! Далі він вирішив, що ці карти треба пропонувати всім і кожному, хоча вони відверто уже нікого не дивують. А промоутери – це моя територія. І я хочу самостійно вирішувати як буде і коли. Треба рухатись далі, придумувати щось нове… А це геть не про Крукова. Більше ніде і ніколи його ідеї не приносили ніякого успіху. Зате мене він критикує на кожному кроці і на кожному засідані. Йому пора на пенсію.

    Олег їв. Дивився кудись в простір, ретельно пережовуючи своє м’ясо по французьки.

- Я з ним поговорю, - врешті озвався шеф.

- Я говорити й сама вмію. Сказала тобі – я берусь за руль лише з такими змінами, - Яна постукала пальцем по паперах і прямо заглянула в його очі. – І якщо вказані персонажі будуть звільнені. І взагалі – за це все я берусь у червні!