6

    На роботі робота кипіла. Всі чогось метушились, бігали, знервовано лупали очиськами.

- Ян, зайди до Кортинського. Він вже два рази питав чи ти є, - крикнула з-за свого столу маленька, як мишка Інна.

   Кортинський – це Артем. Директор. Що йому вже треба з самого ранку? Забігла на дві хвилинки в гардеробну, скинула курточку і попрямувала в кабінет директора.

- Подивись, - замість «привіт» проговорив Артемчик і простягнув кілька фото у форматі А4.

    На всіх фото - її найулюбленіший промоутер Соловйов на робочому місці. Ось він п’є каву з великого паперового  стаканчика, ось він жує шаурму, ось «папараці» спіймали, як він лапнув за сідничку якусь баришню, а он взагалі – поцілунок на робочому місці. На кожному фото – порушення одного із тих пунктів, які всього місяць тому вона доводила усім своїм працівникам.

- Яка приголомшливо професійна і глобально важлива робота таємного фотографа, - процідила крізь зуби і подумки відправила під три чорти саме Крукова

    Соловйов на цукерках «Чокі-Вокі» стояв у ТРЦ ФІТКРОСІНГ. А Круков живе саме в тому районі. Отже, вся ця творчість – саме його рук справа.

- Я, взагалі, налаштований штрафувати! – несподівано проговорив Артем, - Ми про це жування на робочому місці говорили вже триста раз. От лиш думаю – штрафувати лиш його чи й тебе.

    Щось фальшиве… Такого боса-БОСА Артемчик вмикав лише тоді, коли поряд був Олег (власник Арт Апу). Яна різко оглянулась і саркастично пхикнула. Так і є.

- О, привіт, - махнула йому рукою і сіла поряд на диванчик. – От пацани, скажіть мені, на вулиці у нас, слава Богу 21 вік, правильно? Для чого ці фото друкувати? Для спец ефектів? Ну хочеш настукати – скинь в електронному вигляді, хіба ні? А це просто людині нема чим зайнятись. Вам не здається, що йому пора на пенсію?

- Ти переводиш стрілки, - спокійно проговорив Олег і надпив із маленької чашечки ковток терпкої кави. – А якби оцю всю картину побачили замовники?

- Замовники, на відміну від нашого Крукова, прекрасно знають хто конкретно займається нашими промоутерами! – Яна взяла одну з цукерок, якими Олег заїдав свою каву, - Вони б зателефонували в першу чергу мені, а не, як криси, пішли відривати від роботи директора такими дурницями.

- Дурницями?  - вкинув питання Артем, поки Яна відкушувала шматок цукерки.

- Артемчик, - Яна демонстративно усміхнулась. – Ти взагалі бачив статистику, яку я тобі скидаю після кожного завершення акції? У Соловйова найвищі показники продажів! НАЙВИЩІ! Бо знаєш чого? Бо в кожного «додіка» своя методика! Його люблять люди! Він вміє під час роботи так технічно загризти того пиріжка чи хот-дога, що абсолютно ні в кого (ну, окрім Крукова) це не визиває ніяких негативних вражень чи думок.

- Яна, - перебив її Олег і розмотав ще одного цукерка. – Ми всі знаємо, що ти можеш заговорити всім зуби і перевести тему з головного. А головне у нас те, - що персонал занадто розслабився. Навчи своїх промоутерів порядку, добре? Бери ще цукерка.

- Ні, не хочу. Вони якісь огидні, - скривилась Яна і піднялась. – Ці фото вже нікому не треба? Я можу запхати їх Крукову в горлянку?

- Не будь така зубата, - пхикнув все той же Олег. - Ти типу не знаєш, хто на тебе настукав, ясно?

- Да, шеф, - скривилась Яна і вийшла з кабінету.