Глава 33: Корені життя

Минуло кілька місяців. Долина ожила. Златан, який колись командував загонами, тепер вправно керував плугом. Виявилося, що його руки, звиклі до меча, мають особливий хист до дерева — він почав допомагати Воріну з будівництвом нової стайні та меблів для односельців. Жителі спочатку побоювалися «принца», але побачивши його в роботі, швидко прийняли його за свого.

Астра разом із Мірою відкрила невелику школу травознавства та грамоти. Вона вчила дітей розуміти природу, а її магія стала частиною повсякденного життя: підігріти воду для хворих, пришвидшити ріст рідкісних ліків або просто освітлити шлях мандрівнику в густому тумані.

Одного разу до них завітав гонець із палацу. Він привіз два листи. Один був від Кайдена — він писав про перші успішні реформи та про те, як йому бракує братових жартів, хоча «тінь Валлерії» не дає йому сумувати.

А другий лист був особисто від Лії. «Астро, — писала принцеса. — Валлерія стала набагато частіше посміхатися, хоча все ще намагається це приховати за суворими наказами. Кайден довіряє їй більше, ніж усім радникам разом узятим. Здається, твій вогонь запалив у нашому палаці іскру, яка з часом перетвориться на щось прекрасне. Будьте щасливі.»

Астра посміхнулася, згортаючи пергамент. Вона подивилася на Златана, який саме повертався з поля. Сонце сідало за його спиною, створюючи навколо нього золотий німб.

— Про що пишуть? — запитав він, обіймаючи її за талію.

— Про те, що життя продовжується, — відповіла вона, притуляючись до його плеча. — І про те, що ми не помилилися, обравши цей шлях.