Глава 25: План відплати

Цей спогад пропік Кайдена наскрізь зараз, у мисливському будиночку, коли він дивився на Златана та Астру. Він зрозумів, що вони борються не просто з тираном, а з людиною, якій нічого втрачати.

— Ми маємо знати правду про нашого батька, — сказав Кайден, перериваючи важку тишу після розповіді Бланки про полон Лії. Він розповів про свою нічну зустріч із лікарем. — Він помирає. Магістр Еліас підтвердив мені: у нього «Чорне вигорання». Король переконаний, що ритуал зі Сльозою Сонця — це єдиний спосіб вижити.

Златан різко підняв голову. Його очі звузилися. — Тож він полює на Астру не заради королівства чи порядку, а заради власного виживання? Він хоче вбити її, щоб жити самому?

— Саме так, — підтвердив Кайден. — І якщо Лія в темниці, це означає, що він готовий пожертвувати навіть нею, щоб ніхто не завадив йому дістатися вівтаря. Галліус зрадив її, бо Король, очевидно, пообіцяв старійшинам частину цієї сили в обмін на їхню вірність.

Валлерія, чиє довге темне волосся відблискувало в світлі каміна, поклала руку на карту. — Якщо він хворий і слабкий, він буде найбільш небезпечним зараз. Помираючий звір кусає найболяче. Раз Лія в полоні, у нас немає часу на обхідні шляхи. Тунелі «Чорної Варти» ведуть прямо під вежу.

Астра підійшла до Златана. Її рука мимоволі торкнулася його обпеченого зап'ястя, і золоте світло під її шкірою на мить спалахнуло яскравіше. — Він хоче моє життя, щоб продовжити своє. Але він не знає, що сила тепер належить не тільки мені. Вона належить нам обом. Він не зможе забрати її, не знищивши нас обох.

— Ми витягнемо Лію, — твердо сказав Златан. — Валлеріє, готуй своїх людей. Кайдене, ти знаєш розташування постів внутрішньої варти. Міро, нам знадобиться щось, що зможе засліпити гвардійців у вузьких коридорах.

Міра коротко кивнула, її очі блиснули рішучістю. — Я приготую «Сонячний туман». Один вибух — і вони не бачитимуть нічого протягом десяти хвилин. Але врахуйте: тунелі вузькі. Якщо ми застрягнемо — це пастка.

— Ми не застрягнемо, — Валлерія подивилася на своїх бійців «Чорної Варти», що стояли за дверима. — Це мій загін. Ми знаємо ці проходи краще за будь-кого. Ми йдемо в саме серце палацу.