Кейден згадав ніч перед своїм виїздом із палацу. Тоді він таємно зустрівся з королівським лікарем, магістром Еліасом, у напівтемному кабінеті, де повітря було важким від запаху полину, сірки та гнилі.
Старий лікар виглядав наляканим. Його руки тремтіли, коли він показував Кайдену приховані записи про стан здоров'я Короля. — Принце, — шепотів Еліас, постійно озираючись на двері, — це не просто старість. Це «Чорне вигорання». Його кров перетворюється на попіл. Кожен наказ, кожен напад гніву — це зусилля, яке забирає в нього останні тижні життя. Йому залишилося щонайбільше місяць.
Кайден тоді не міг повірити своїм вухам. — Тому він так поспішає? Тому він хоче знайти Сльозу Сонця будь-якою ціною?
— Йому потрібна не дівчина, — лікар опустив очі в підлогу. — Йому потрібна її іскра, щоб замінити власне серце, яке відмовляє. Він хоче викрасти її життєву силу, щоб зупинити власне тління. Він хоче стати безсмертним, навіть якщо це перетворить його на монстра без душі.