Сльоза сонця
Глава 7: Передчуття бурі
Міра влетіла в кімнату заїжджого двору, важко дихаючи. Златан саме вивчав карту, але, побачивши обличчя сестри — бліде і водночас збуджене, — миттєво підвівся.
— Я бачила її, Златане! — вигукнула вона, зачиняючи двері на засув. — На ринку. Це була не просто магія, це був шторм у людській подобі. Одна з її печаток вже не просто світиться — вона розкололася.
Міра почала міряти кімнату швидкими кроками, активно жестикулюючи: — Вона налякана до смерті. Коли вона подивилася на мене, я відчула такий потік болю, що ледь не закричала. Вона втекла кудись у бік лісу, за млин. Це вона, я впевнена на тисячу відсотків. Поклик не помилився.
Златан підійшов до вікна. Внизу, на площі, щойно бачений ярмарковий спокій почав розпадатися. Посеред натовпу з’явилися люди в чорно-червоних плащах. Маркус приїхав.
— Вона відчула твою силу, Міро, — тихо сказав Златан. — І тепер вона ховатиметься ще краще. А Маркус почне випалювати це село будинок за будинком, щоб знайти її.
Він глянув на свої руки. Пульсація в грудях тепер була настільки сильною, що він майже чув тихий шепіт, який кликав його в ту саму хатину за млином, про яку казав Ворін.
— Завтра на світанку, поки гвардія ще спатиме після дороги, ми знайдемо її, — вирішив Златан. — Якщо ми не встигнемо першими, Маркус не залишить їй вибору.
#4613 в Любовні романи
#1199 в Любовне фентезі
#1471 в Фентезі
Відредаговано: 21.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
