Розділ двадцять четвертий

Розділ двадцять четвертий. Останнє слово Темряви.

Вже за дві-три години світлі збирались покинути Чорний замок, повернувши свою світлу принцесу. Умови договору між імперіями не були переписані та мали силу у тих пунктах де мова йшла про перемиря. Обовязкові заручини між світлою принцесою та темним кронпринцем чи його значущою заміною було скасовано. Світлі мали повне право вирішувати в одноосібному порядку що їм робити і темні не могли вплинути на ці рішення.
Темніан дивився на сувій, який йому простягнув імператор Шаур. Його очі вчитувались в написане і прискіпливо оцінювали усі печатки, зібрані на папері. Він не міг повірити в те, що колись настане день і ці різношерсні байдужі до війни з Відступниками істоти погодяться допомогти, вони більше не будуть спостерігачами, а приймуть активну участь у багаторічному протистоянні.
– Як таке можливо? 
– У світі світлих можливо усе. – зітхнув імператор Шаур, – Ми не мали вибору. Нам потрібні ці союзи.
– Нам не потрібно, – прохолодно відказав Темніан, подивившись на батька. – 
Ми так довго робили все самотужки, тому зможемо продовжувати.
– Ні, сину. – голос імператора Шаура був теплим, а погляд не таким спустошеним як завжди. В рубінових очах горіло щось, що нагадувало полумя. – Маршал темної армії змінився, як і всі ми. Нам потрібні зміни. Нам потрібно відкритися для інших. Ми можемо розквітнути, якщо скористаємось допомогою інших.
– То чому ми повинні відмовлятись від заручин? Хіба ми не хотіли показати приклад, що справді вважаємо доцільним перемиря імперій?
– Чому тебе турбують ці заручини, сину? – перепитав імператор Шаур, здригнувши бровою. – Ти був проти цього. Що змінилось в тобі?
– Як ви зазначили, – цинічно відповів Темніан, хижо посміхнувшись. – Ми всі змінились. Я хочу щоб світла принцеса залишилась моєю нареченою.
– Ніхто не зможе цього змінити. Світлі оголосили своє рішення і ні ти, ні хтось інший не зможе,
– Спостерігайте за мною, найтемніший. – кивнув Темніан, відкинувши сувій на стіл. – Я доведу вам, що це ще не кінець!
Маршал темної армії встиг перехопити світлих на виїзді з Чорного замку. Він наказав своїм воїнам затримати екіпажі світлих і вони виконали наказ. Перш ніж Темніан зрозумів, в якому з білосніжних екіпажей, які виглядали однаково без спеціальних розрізняючих знаків, знаходиться світла принцеса, до нього вийшов кронпринц Світлої імперії.
Арфір вийшов з третього екіпажу запряженого шістіркою білосніжних скакунів і з гордо піднятою головою підійшов до молодшого кронпринца Темної імперії. Холодні виразні очі світлого кронпринца зустрілись поглядом з чорними сапфірами Темніана. Витримавши мовчазну паузу, кронпринц Світлої імперії посміхнувся. Він вже здогадувався, що його молодша сестра запала в душу відомого циніка та сумновізного Диявола темних. Йому імпонував характер та погляди маршала темної армії, і можливо при інших умовах та в іншому всесвіті вони могли бути друзями.
– Я хочу поговорити з вашою сестрою. – відказав Темніан, витримуючи насмішливо - важкий погляд Арфіра, якого він попри ненависть до світлих, поважав як сміливого воїна.
– Я перекажу сестрі все, що ви хочете сказати. – запропонував світлий кронпринц.
– Те, що я хочу сказати стосується лише моєї нареченої. – підкреслив Темніан.
– Світла принцеса не є вашою нареченою. Темні не змогли дотриматись домовленностей, тому ні про які заручини не може бути й мови.
– Це не вам вирішувати.
– Нам. – відрізав Арфір. – Моя сестра знаходиться під моєю опікою, тому нам вирішувати її майбутнє.
– Я не збираюсь благати та принижуватись перед світлими, але за статусом не можу дозволити собі поводитись вільно на території Чорного замку. Тому не примушуйте мене вдаватись до сили.
– Прошу пане. – спокійний голос Арфіра, який показово не реагугвав на погрози, сколихнув Темряву молодшого кронпринца, і він з силою стис пальці в кулаки. 
– Я хочу, – сціпивши зуби, Темніан тримався з останніх сил, – поговорити з Луною і почути від неї чи бажає вона залишитись чи ні.
– Ах це, – смішок Арфіра змусив Темніана випустити Темряву, спрямовуючи її до нього та його зухвалої постаті. Та побачивши обличчя світлої принцеси, яка визирнула з екіпажу, ніби відчувши загрозу для свого старшого брата, він зупинився. Темрява застигла біля світлого кронпринца ледь помітним туманом. – Смію завірити, що моя сестра віддана Світлу і своїй сімї. Незалежно від того чого вона бажає, світла принцеса виконає будь-яке моє прохання. А дозволяти істинній жриці Блакитного Світла, – прошепотів Арфір, відкриваючи таємницю імперії Світла про світлу принцесу, яка вже не була таємницею для маршала темної армії. – залишатись з темними, залишатись з володарем Темряви, я ніколи не дозволю цього!
– Ви погано знаєте бажання та силу вашої сестри. – відказав Темніан.
– Ви погано знаєте її. – повторив Арфір. – Вона попри все залишиться вірною Місячній долині та своїй імперії! Попри магію і почуття.
– Темніан, – позаду молодшого кронпринца зявилась імператриця Фірра. – не ускладнюйте, мій темний князе. Світлі повинні повернутись до Світлої імперії. Нам не потрібні зайві конфлікти. – і вже тихіше, щоб її слова могли почути лише кронпринци. – Відступники та монстри проривають кордони, вони відчувають близькість світлих.
– Луні нічого не загрожує у стінах Чорного замку. – голос Темніана помітно змінився, набравши жорсткої тональності. – Вже нічого.
– Поки ви поряд, можливо. – погодився Арфір, холодно поглянувши на імператрицю Фірру, яка продовжувала ухилятись від погляду з ним очі в очі. – Та ви, як маршал темної армії та головний стратег імперії, – підкреслив світлий кронпринц, – не буваєте поряд тоді, коли моя сестра потребує захисту.
    Темніан збирався відповісти на докору, та відчув як його Тіні огорнули світлу принцесу своєю невидимою ковдрою, транслюючи йому її емоції та серцебиття. Вона була напружена, збентежена, а головне налякана тим, що її старший брат розмовляв з Дияволом темних. Ще тиждень тому він би і не помітив цього, не звернув би уваги на почуття світлої, яка прибула до Темної імперії і закохувала в себе чоловіків. Ще тиждень тому він би не вів розмови зі світлими, не дотримувався правил та винищив би усе монарше кодло світлих, та не сьогодні.
    – Що потрібно зробити, щоб ви дозволили мені поговорити з вашою сестрою? – награно спокійно запитав Темніан, вперше викликавши цікавість в очах Арфіра та подив на його беземоційному обличчі.
    – Темніан, – імператриця Фірра вхопила свого молодшого сина за лікоть, – не треба. Не зараз.
    – Вам потрібно буде вбити мене, щоб мати змогу ще раз зустрітися з моєю сестрою! – відповів Арфір і кивнувши імператриці Фіррі, повернувся до свого екіпажу, наказуючи світлим виїзджати.
– Темніан, – зітхнула імператриця Фірра, проводжаючи сумнитм поглядом останній білосніжний екіпаж світлих, – якщо ти дійсно відчуваєш те що відчуваєш, то треба почекати.
– Те, що я відчуваю, люди нарікли словом кохання. – Темніан продовжував дивитись поперед себе, і коли за світлими опустилась брама, а воїни-охоронці Чорного замку розбрелися по своїх постах, подивився на матір, яка все ще стояла поряд, тримаючи його за лікоть. – І це не магія «Злиття». Це саме диявольське кохання, найтемніша.
– Так, Темніан, – погоджувалась імператриця Фірра, підтверджуючи слова сина. Вона вже встигла кілька разів відсканувати його та його Темряву і знала правду про істинні почуття маршала темної армії. 
Та єдине чого не знав ніхто, це наслідки такого сильного тяжіння Темряви до Світла.