Розділ шістнадцятий

Розділ шістнадцятий. В обіймах породження Темряви.

Не встигла Луна вкласти свою руку в долоню старшого кронпринца, як відчула мільйони маленьких павучків, що обплели її в свою павутину. Електричний струм пробігся тілом світлої, і випустив вихор неприборканих емоцій, коли її руку перехопила рука короля Пустоші.
– Вона не танцюватиме з вами! – хмикнув лорд Смеркфєррі, і владним рухом притягнув світлу принцесу до себе.
– Що ви собі дозволяєте?! – обурився старший кронпринц.
– Те, що може собі дозволити король!
– Ви король в Пустоші, – прогарчав Марселіан, продовжуючи тримати простягнуту руку. – а в Чорному замку ви всього лиш лорд! Тому не примушуйте мене, опустити вашу гідність на очах у шановного панства, яке так чи інакше вирішує як довго буде ваше правління!
– Ваше право, кронпринце! – відказав король Пустоші, і переможно посміхнувся. – Ви маєте право показати усім своє справжнє обличчя, допоки не прийшов маршал
– Мій любий королю, що коїться?! – запитала імператриця, округливши свої очі. Вона подивилась на свого старшого сина і на світлу принцесу, що виглядала збентеженою неналежним поводженням з її монаршою особою. – Моя ясносвітла дитино, чи ви впорядку? – Луна ледве посміхнулась у відповідь. – Ці темні зведуть мене з розуму! 
– Я не збираюся поступатися вам! – прогарчав Марселіан і взявши світлу принцесу за руку, повів у центр зали, де вже вальсували з десяток пар.
Старший кронпринц мовчки поклав одну руку на талію Луни, а другою стиснув її долоню, відвівши руку в сторону. Першу хвилину вони кружляли в танці, не відриваючи очей один від одного. Великі та глибокі очі Марселіана горіли пристрастю та відвертим бажанням. Губи ні на мить не приймали рівну смугу, переможно виблискуючи білизною. Та в очах світлої принцеси був смуток. Вона попри всі намагання, не могла забути відомості про ніч Спустошення, і поведінка старшого кронпринца постійно нагадувала про це. В її очах цей вродливий чоловік був занадто зухвалим і мав амбіції, які не підкріплювались ні індивідуальною метою, ні потребами імперії.
– Ви гарно тримаєтесь, моя Луна. – порушивши тишу, Марселіан нахилився до світлої принцеси. – Ви виглядаєте особливо чарівно, коли знаходитесь поряд зі мною.
– Ви вправно ведете, найтемніший князе. – пропустивши мимо вух недоречні компліменти та фамільярне звернення, Луна відвела голову назад, намагаючись тримати дистанцію.
– Де ви так довго перебували, моя Луна? – запитав Марселіан, сильніше притискаючи тіло світлої принцеси до себе. – Намагались ігнорувати мене?
– Ніяк ні, найтемніший князе! – відказувала світла принцеса, відчуваючи на собі допитливі погляди темних вельмож та панства.
– Чи мій молодший брат має владу над тобою?
– Ні, найтемніший князе!
– А цей король Пустоші? Він сподобався вам?
– Найтемніший князе, – зітхнула Луна, відчуваючи головокружіння та підступну хвилю спазму в животі, що могла викликати нудоту. – я не можу обирати когось до завершення терміну мого перебування у Темній імперії!
– Невже ти й справді вишукуєш когось кращого за мене? – здивування змішане з обуренням на обличчі старшого кронпринца було неприхованим. – Мій молодший брат ніколи не погодиться на заключення шлюбу зі світлою, але я не він. Я по вуха закоханий у тебе, Луна!
– Музика зупинилась. – відказала світла принцеса, зупиняючись та не бажаючи продовжувати таку відверту розмову. – Дякую за танок, найтемніший князе.
– Марселіан. – видихнув старший кронпринц в її обличчя. – Досить вовтузитись з етикетом та правилами! 
– Так не можна. – зітхнула Луна і повільно прибрала свою руку з рук старшого кронпринца та відступила від нього на кілька кроків. – Нам з вами не можна виходити за рамки офіційності.
– Нам можна все! – хижо посміхнувся Марселіан і незадоволено подивився на імператрицю, яка щойно підійшла до них.
– Моя ясносвітла дитино, – звернулась Фірра, приобійнявши світлу принцесу, – вам необхідно відпочити. Не потрібно перевиснажувати себе. – Луна з вдячністю подивилась на неї і з великим задоволенням погодилась на цю пропозицію. – Завтра продовжите танцювати та спілкуватися з претендентами на місце вашого нареченого.
– Темних літ, найтемніший князе! – побажала світла принцеса, не дивлячись в очі старшого кронпринца, що просто пожирав її своїм похотливим поглядом.

Наступні два дні Луна провела в безперервних зустрічах з претендентами на її руку. Триденний бал був занадто довгим і сильно відрізнявся від кількох поспіль балів які проводились у Світлій імперії. Різниця була в тому, що бали світлих мали свій час та місце, тоді як у темних це поняття було відсутнім. Гості, скликані до Чорного замку, могли і не лягати спати, проводячи увесь час у танцях та споживанні напоїв з делікатесами. 
Імператриця Фірра цього разу пильно слідкувала за тим, щоб світла принцеса не перевтомлювалась та не залишалась з жодним з темних наодинці. Вона часто блукала колами чи розмовляла з підданими неподалік від світлої підопічної. Контролювала теми розмов та зацікавленність в підтримці діалогу. Відповідальність за задовільний стан світлої принцеси зростала з кожним днем.
Імператору Шауру надіслали кілька доган зі Світлої імперії, з поточненням: якщо зі світлою принцесою знов станеться якась прикра ситуація, то світлі розірвуть договір і без обговорень повернуть додому їх жрицю. І головним аргументом в таких заявах були світлі ельфи. Гірський народ виступає союзником імперії Світла і готовий на все, аби повернути істинну жрицю Світла до Місячної долини.
Ситуація з Відступниками на теренах Темної імперії постійно загострювалась. Чутки про те, що Чорний замок був під нападом і завдяки маршалу темної армії вистояв, не втративши свою оборону, розлетілись швидко. Усі ті прикрості, про які говорилось в доганах від світлих, мали під собою підгрунтя. Та навіть якби не шпигуни чи перекази всього, що коїться зі світлою принцесою, то останній візит незваних гостей, говорив сам за себе. Світлі ельфи знають щось, про що не знають темні, і вони будуть вимагати повернення жриці Світла.
Маршал темної армії, після замаху на світлу принцесу у стінах Чорного замку, відбув до Сутінкової зони з подальшими перевірками рубежів усіх кордонів. Він повинен був сам переконатися в тому, що атаки послабились, і Відступники збираються силами до великого нападу. Він мав впевнитись, що на усіх критично-важливих позиціях стоять вірні йому командири, які розуміють ціну і наслідки поразки.
Залишилося менше тижня до визначення переможця в гонитві за право представляти Темну імперію поряд зі світлою принцесою. Луна все ще не могла прийняти рішення і майже не мала фаворитів. Кожен з темних, хто був кандидатом на місце її нареченого, мав щось, що могло стати у нагоді Світлій імперії. Та кожен з них мав свою недосконалість. Чин та статус деяких міг бути важилем для вельмож, як і статки чи продуктивність інших для простолюду.
Після триденного балу світлій принцесі дозволили перепочити один день та ще раз подивитись на кандидатів крізь призму їх характеристик та повний список того, що вони можуть дати Світлій імперії. Луна була навчена з дитинства як досліджувати фінансові папери, тому з легкістю могла прорахувати прибутки чи збитки від злиття родинних імен світлих і темних. І поки що вона не могла відсіяти жодного з кандидатів.
– Мені треба поговорити зі світлою. – солодкий жіночий голос прозвучав на порозі, і Луна з цікавістю подивилась на гостю.
Вона впізнала голос молодої рудоволосої жінки, з якою вони перетинались кілька разів. Коханка молодшого кронпринца увійшла до покоїв світлої принцеси, незадоволено поглянувши на Червоного сліпця, що сидів на підлозі біля дверей. Зірі провела її до столика біля вікна, за яким сиділа Луна і роздумуючи над своєю нелегкою долею, насолоджувалась ароматним чаєм.
– Я прибула до вас не за своїм бажанням. – одразу попередила леді Лессін, пропалюючи світлу принцесу своїм цинічним поглядом. – Я прибула до вас як посланець короля Пустоші.
– Я вас слухаю, темна пані. – мяко відказала Луна.
– Лорд Смеркфєррі бажає запросити вас на кінну прогулянку у супроводі охорони. Він приготував для вас подарунок, який було привезено з його батьківщини. Та подарунок не можливо відкрити у стінах Чорного замку.
– Чому король Пустоші надіслав запрошення у вашій особі, темна пані? – поцікавилась Луна, вбачаючи у цьому підозрілість.
– Тому що я маю більше шансів потрапити до вас на аудієнцію, ніж інші темні.
– Чи повинна я дати свою відповідь зараз, чи маю час на роздуми?
– Ви серйозно? – обурення на обличчі вродливої жінки було виразним та підкріплювалось цілковитою огидою до світлої. – Ви ще хочете подумати? 
– Так, темна пані. – підтвердила Луна. – І чи оповіщено про це імператрицю Темної імперії?
– Звісно! – відрізала леді Лессін. – Ви за кого мене приймаєте? Я не збираюсь робити щось поза вашою спиною, якщо ви так бентежитесь через загрозу вашому життю. Я маю статус і повагу у цілій імперії, а головне, що я є жінкою маршала, тому не стану тією, хто зашкодить вам.
– Дякую за вашу відвертість, темна пані. Коли король Пустоші бажає зустрітись зі мною?
– Завтра на світанку. – ледь посміхаючись яскраво-червоними губами, відповіла леді Лессін. – Все що вам потрібно зробити, це на світанку спуститись до імператорських стаень, де на вас буде чекати король Пустоші.