Розділ девятий

Розділ девятий. Лист без відповіді.

Незвані гості пішли так само неочікувано як і прибули до Чорного замку. Вони залишили по собі багато запитань і сумнівів чим не аби як стурбували правителів Темної імперії. Імператор Шаур прислухавшись до порад темного ельфа, негайно скликав нараду довірених темних радників, в число яких входив генерал Дарріо. Він вирішив не відкладати у довгий ящик нагальне питання безпеки світлої принцеси.
Гості, занепокоєні таємничими відвідинами ельфів та відсутністю імператора Шаура на балу, намагались вивідати у імператриці хоч якоїсь інформації. Але імператриця Фірра, як і належить правительці сильної імперії, запевняла усіх, що нічого страшного не сталося і не потрібно турбуватися про те, про що піклується маршал темної армії, адже в Темніані та його силі ніхто не сумнівався.
Луна також поводила себе стримано та впевнено, бо вона була навчена цьому і не могла дозволити своїм острахам взяти гору над нею і показати це іншим. І велику роль в цій силі духу відіграла світла ельфійка, яка полагодила кристал Світла Життя, очистивши його від темряви та залишків отрут. Їй було набагато легко переносити темряву, яка важкою завісою оточувала її Світло.
За наступні кілька годин імператриця Фірра познайомила світлу принцесу з кількома претендентами на звання її нареченого. Вона вже мала уявлення про кількість та звання темних, які будуть змагатися за увагу та прихильність біловолосої німфи, що стала заручницею темряви на два тижні. Всього у список увійшли девять осіб, що були здатними стати гідною партією у заручинах двох імперій. Луна не могла оцінити кандидатів, але була завірена імператрицею Фіррою, що кращих за цих ще не народжено.
Одазу по закінченню балу Луна повернулась до своїх покоїв і не витрачаючи жодної хвилини, почала писати листа до Арфіра. Вона потребувала його поради. Вона повинна була розповісти своєму братові про все те, що відчувала при зустрічі з Хантеші та вільною Тінню, оминаючи непотрібні деталі та загрозливі факти її перебування в імперії темряви. 
«Я знаходилась в стані в якому не повинна була відчувати того, що відчувала. Я могла чути його серцебиття. Його серце було таким гарячим, що могло розплавити моє Світло. Здається я наблизилась до темряви настільки що вже не зможу її забути» – Луна на одну мить згадала про молодшого кронпринца, і посміхнулась. – «Можливо ця темрява не зможе забути мого світла. Можливо не всі Тіні сліпо бажають сгасити усі світила світу. Можливо серед них є ті, що можуть жити поруч зі Світлом, не розчиняючись в його променях»
Альта забрала листа, залишивши світлу принцесу під наглядом Зірі та Червоного сліпця, пообіцявши повернутися завтра.
Третій офіційний день перебування світлої принцеси на теренах Темної амперії завершився.

З настанням нового дня, світла принцеса провела ранкові процедури і за запрошенням імператриці, спустилась на терасу, де на неї уже чекали.
– То які плани у нашої ясносвітлої дитини? – запитала імператриця Фірра, вітаючи Луну. – Ви виглядаєте чудово! – гранатові очі жінки світилися теплом та надією. Вона посміхалась білосніжною посмішкою, яка відтіняла чисту шкіру її ідеального обличчя. – З кого ви бажаєте розпочати своє знайомство, моя ясносвітла дитино?
Світла принцеса не могла відповісти на таке провокативне питання, адже не була впевнена, що бажає знайомитись з претендентами. Вона сіла навпроти імператриці Фірри і зробила ковток теплого чаю, намагаючись чемно відмовити у відповіді.
– Ми повинні вирішити усе за ці кілька днів, – не відступала імператриця, хоча і з розумінням віднеслась до мовчання Луни. – щоб залишити лишень трьох претендентів, і щоб у вас була змога поспілкуватися  з кожним з них. То з кого розпочати?
– З головного претендента на місце нареченого! – гордівливо вигукнув Марселіан, щойно зявившись на терассі. – Я думаю, що після нашого знайомства, у принцеси Луни не виникне бажання пізнавати інших.
Старший кронпринц швидко пройшов до столу, і привітавши свою матір легким кивком голови та яскравою посмішкою, присів поряд зі світлою принцесою, ненароком торкнувшись її плеча, руки та колін. Він не приховував свого захоплення тендітною світлою, і користуючись статусом спадкоємця престолу та відсутністю свого молодшого брата, прийнявся завойовувати її усіма засобами. Тактильна чутливість була однією з працюючих практик, яка майже ніколи не підводила його.
– Я не можу сказати, що не бажаю бачити свого сина поряд з вами, моя ясносвітла дитино, – продовжуючи посміхатись, імператриця Фірра змінила свій погляд на більш важкий, коли перевела очі на Марселіна, підкреслюючи що розуміє його помисли і не бажає одобрювати їх. – але і не можу продвигати його кандидатуру поперед інших. Ви маєте право самостійно обирати.
– Я все одно повинна зустрітись з кожним з претендентів, – відказала Луна, – якщо темний князь стане першим,
– І єдиним, – прошепотів Марселіан, різко нахилившись до світлої принцеси і видихнувши слова у її скроню. – Єдиним! – Луна ніяк не відреагувала на таку безтактність старшого кронпринца, продовжуючи дивитись на імператрицю, яка змінилась в обличчі від незадоволення поведінкою свого первістка.
– Марселіан! – нагримала Фірра. – якщо ви будете поводитись як хлопчисько, краще я сама вичеркну вашу кандидатуру зі списку претендентів!
– Вибачте мою захопленність. – стримано відказав старший кронпринц, прийнявши належне положення тіла, відхилившись на спинку свого стільця. Він був задоволений собою і знав, що має деякий вплив на світлу принцесу, яка ще не підозрює що вже належить йому.
– Якщо ви погодитесь, ми можемо розпланувату усі ваші зустрічі, щоб як найшвидше відсіяти тих, хто не буде вам цікавим, і мати вдосталь часу для індивідуальних зустрічей з головними кандидатами. – повторила імператриця Фірра, прокручуючи в голові кілька ідей, що осяїли її цим похмурим ранком.
– Як вам буде завгодно, найтемніша. – погодилась Луна. – Я не буду проти допомоги в такому питанні.
– Ось все і вирішили! – зраділа імператриця і вже почала розмальовувати маршрут, – маркіз Йордлейку запрошував вас відвідати його, нехай же він стане першим. Ми можемо відвідати його резиденцію вже сьогодні.
– Чому б не розпочати з мене? – дещо обурено заявив Марселіан, не бажаючи миритись з планом своєї матері. – Нехай світла принцеса проведе сьогоднішній день зі мною!
– День? – перепитала Фірра, округливши свої очі. – Мій темний князе, ми маємо чотири дні на девятьох претендентів. Ми не можемо витрачати цілий день на одного кандидата, мій любий князе. Ви можете поснідати зі світлою принцесою, а по обіді ми поїдемо до лорда Астана, щоб наступного ранку прибути до генерала Бастьє. – імператриця важко зітхнула, замислившись над наступним маршрутом. – Імператор наказав потроїти варту, тому пересування може бути ускладненим.
– Ну що ж, я мав би за честь супроводжувати світлу принцесу в вашій небезпечній подорожі. – відказав Марселіан і хижо посміхнувся. – Я хочу використовувати кожну можливість аби світла принцеса пізнала мене і закохалась у мене! Я не збираюсь давати іншим шанс на перемогу, тому що маю на це право престолонаслідника!
– Марселіан! – імператриця Фірра похитала головою, незадоволена поведінкою свого сина і знов звернулась до світлої принцеси. – Чи вважаєте ви, моя ясносвітла, що старший кронпринц має право мати стільки привелегій? Мої сини не мають тих манер, що повинні мати кронпринци.
– Я не буду проти компанії темного князя. Він один з фаворитів у цьому змаганні. – відповіла Луна, і повільно перевела погляд своїх блакитних очей на Марселіана, що від неочікуванності привідкрив свого рота. 
Тактовна поведінка світлої принцеси неаби як розчулювала імператрицю, що впершу чергу була жінкою і могла зрозуміти наскільки складне випробування прийшлося на долю світлої дівчини. Вона надихалась сміливістю та силою Луни, яка попри всі неприємності та сам подих Темряви, продовжувала бути стриманою і з розумінням ставилась до усього, що відбувалось довколо неї.
– Най буде так, моя ясносвітла! – Фірра ще раз подивилась на світлу принцесу і примруживши очі, звернулась до свого первістка. – Мій темний князе, не забувайтесь, що ви є обличчям Темної імперії! І відтепер грайте по правилах, не перетинаючи кордонів!
– Обіцяю. – кивнув Марселіан і досить гучно відкусив шматок яблука.
– Тоді насолоджуйтесь сніданком! – імператриця перевела погляд на вартових, що тінями були розставлені за колонами, кивнула червоному сліпцю, та затримала погляд на Зірі. І перш ніж піти, голосно зауважила. – Світла принцеса не повинна залишатись з моїм сином наодинці ні за яких обставин!
– Вам немає про що хвилюватись. – весело запевнив Марселіан, проводжаючи свою матір бігаючими очима. – Я не збираюсь робити нічого такого, чого буду соромитись! 
Користуючись хвилинною заминкою старшого кронпринца світла принцеса зїла кілька ягід полуниці і вже збиралась проковтнути шматочок запашного хліба, як зупинилась. Марселіан знов був занадто близько до неї. Вона могла відчувати його подих на своїй руці, тому завмерла в одному положенні, очікуючи наступного руху свого першого залицяльника.
– Це занадто складно. – видихнув старший кронпринц, повільно обхопивши пальцями долоню Луни. Він змусив світлу принцесу дозволити собі прийняти до рота шматочок хліба, облизнувши кінчики її пальців.
Світла принцеса знов була вражена і збентежена незрозумілою для неї поведінкою молодого чоловіка, що якимось чином викликав в ній певні емоції та відчуття. Вона ще не знала що саме відчуває до Марселіана і чи справді це відчуття, а не тактильна відповідь на вправні маніпуляції людини, за якою закріплені красномовні чутки та складені легенди.
Луна не могла відвести своїх очей від приємного зовнішньо чоловіка тридцяти літ, що був задоволений собою і мав надзвичайно пянкий голос. Його величезні карі очі випромінювали палку закоханність, що спалахувала білосніжкою посмішкою на пухких вустах. Все в ньому було майже ідеальним. Рухи впевнені, хоча манери далекі від нормативів. Слова напрочуд зухвалі та інколи занадто відверті, і саме цим вони були казкові.
Вперше зіткнувшись з таким кавалером кожна поважаюча себе світла назавжди зачинить своє серце і розум, обходячи його десятою дорогою. Але як би Луна не намагалась наказати собі поводитись як належить світлим, не могла цього зробити. Вона була зацікавлена тим, чого ніколи раніше не відчувала. Їй було просто цікаво дізнатись, а що там буде далі? А які ще спалахи Світла вона відчує, коли Марселіан утне щось дивне і незвідане нею? За останні кілька днів свого перебування в імперії темряви Луна відчула на собі те, чого не можна навчитися прочитавши кілька сотень книжок.
Первісток темних імператорів справді був повною протилежністю свого молодшого брата, хоча врода останнього була безсуперечною та іншою. Марселіан дійсно мігби вважатись першим красенем Темної імперії з його харизматичною звабливістю та манерами знаючого собі ціну, якби не таємниця однієї ночі. Старший кронпринц був одним з бажаніших чоловіків в Темній імперії, попри те, що мав славу звабника.
– Чому б вам не зробити свій вибір уже сьогодні? – не відводячи погляду, Марселіан притулив долоню світлої принцеси до своєї гарячої щоки і ледве посміхнувся. – Все було б набагато простіше і швидше. Ми могли б знайомитись один з одним в більш цікавій обстановці, в більшому комфортні та без зайвих свідків.
– За правилами відбору Світлої імперії я не повинна навіть сидіти поряд з кандидатом, – тихо пояснила Луна, затамовуючи подих.
– Чи не простіше було б сказати, що ми провели відбір за правилами світлих, але залишили б в секреті деякі моменти? – припустив Марселіан і зрозумівши, що світла принцеса зовсім не схильна до такого розкладу, розсміявся. – Не беріть це до уваги! Я лише намагаюсь знайти спосіб щоб зблизитись з вами, моя Луна. Це досить складне випробування як на мене, адже я закоханий у вас з першої миті нашого знайомства. 
– Але хіба можливо закохатись в когось зовсім не знаючи один одного? – не приховуючи свого нерозуміння, світла принцеса розглядала теплі очі старшого кронпринца, райдужка яких грала усіма барвами каштанових кольорів. – Хіба можливо покохати когось, навіть не маючи уявлення хто насправді прихований за тією картинкою, яку ми бачимо?
– Луна, – Марселіан притягнув руку світлої принцеси до своїх грудей, спонукаючи її нахилитись до нього ближче. Їх обличчя порівнялись, а губи були на надзвичайно загрозливому рівні один від одного. – справжне кохання приходить тоді, коли закохані залишаються в одному ліжку. Тоді проявляються усі потайливі бажання та відкриваються двері у казкові світи. – почувши такі слова обличчя Луни залилось рожевою фарбою, а по тілу прокотилось полумя. – Я б хотів стати чоловіком, який привідкриє для вас таємничий завіс і навчить тому, чому не можна навчитись самостійно.
– Я вдячна вам, найтемніший князе. – опановуючи пожежі, що спалахували всередині, світла принцеса повільно прибрала свою руку, звільняючись від необачної близькості. – Можливо, якщо Темні потоки будуть владні над вашою і моєю долею, а ясні Проміні благословлять наш союз, ви зможете показати мені те про що щойно розповіли. А до того часу я як представниця Світлої імперії повинна притримуватись домовленностей та поводити себе за протокольним етикетом, не порушуючи законів жодної з імперій.
Марселіан не відповів. Він дозволив Луні перемогти в цьому маленькому протистоянні, адже знав що зернятко яке він заклав раніше, вже почало проростати. Поведінка цнотливої світлої говорила сама за себе, показуючи йому наскільки соковитим буде плід і наскільки пянкою виявиться перемога в ліжку. Все що йому необхідно робити це нагадувати світлій принцесі про своє існування, про таємницю про яку вона нічого не знає та майбутне яке може на них чекати, якщо вона обере саме його.
– Чи є у вас фаворити? – продовживши снідати, старший кронпринц жестом розпорядився наповнити його бокал вином і не відходити від нього, адже він не збирається самостійно підливати собі смачний напій.
– Я ще не впевнена в цьому. – Луна знов потягнулась за шматочком свіжого хліба, але цього разу памятаючи про Марселіана та його спокусу.
– Моя матінка сказала, що маркіз Йордлейку запросив вас до нього. Чи він не є огидним вам? – в голосі старшого кронпринца відчувалась тотальна зневага до молодого чоловіка, який видався Луні досить приємним і світлим. Марселіан ледь стримував себе в руках, хоча це було занадто складно для нього. Він відчував ревнощі і конкуренцію у кожному з кандидатів і деяких з них зовсім не вважав за поважних особ, що мають право претендувати на щось більше ніж життя. – Він зовсім не підходить вашій тендітності та ніжності.
– Лорд Астан надзвичайно приємний, – з посмішкою відповіла світла принцеса, не дозволяючи старшому кронпринцу зневажливо відгукуватись про її знайомого. – він можливо не такий вродливий яким повинен бути темний, але зовнішня краса завжди буде лише первинною ознакою людини. Основний вміст та характеристики сховані всередині. Чи ви так не вважаєте?
– Я вважаю, що якщо людина гарна ззовні, то те що вона має всередині не має значення. – насмішливо відказав Марселіан, осушуючи другу чару вина. – Ми не якісь простолюдини, моя Луна, ми діти монархів і повинні бути обличчям своїх престолів!
    – Ви маєте особисту неприязнь до лорда Астана? – запитала світла принцеса і уважно подивилась на старшого кронпринца, що ніби не очікував такого провокативного запитання.
    – Колись він обрав мого брата. – крізь зуби процідив Марселіан. – Він обрав мого молодшого брата.
    – Чи можу я запитати у вас, найтемніший, що коїться між вами та маршалом темної армії?
    – Вам так цікавий Темніан? – фиркнув старший кронпринц, – Усі вважають, що він ідеал. Але це не так!
    – Вибачте мою безтактність, найтемніший! – відказала світла принцеса, починаючи нервувати через реакцію Марселіана, що зовсім не намагався опанувати себе та свої негативні емоції, і відкрито показував своє незадоволення запитанням та обєктом цього запитання. – Я не мала права запитувати про таке.
    – Ой припиніть, Луна! – розсміявся старший кронпринц і задоволений собою, схопив світлу принцесу за руку. – Я можливо не поводжу себе так як мій молодший брат, лишень тому що наші батьки благали мене про це. Не всі повинні хизуватись своєю силою щоб перемогти! Інколи війни виграють потай, без слів, без видимих рухів. – розгорнувши пальці Луни, Марселіан поцілував її долоню, і повільно перевів дрібними поцілунками до запястя. – Я не збираюсь ділити вас ні з моїм молодшим братом, ні з кимось іншим. Я зможу показати вам наскільки усі інші чоловіки нецікаві! Я переконаю вас у тому, що ми повинні бути разом.
    – Мосьпане, – на терасу вийшла імператорська служниця і прихиливши голову, дочекалась поки старший кронпинц дозволить їй говорити. – імператриця Фірра нагадує, що за півгодини світла принцеса повинна бути у своєму екіпажі. – Марселіан навіть не подивившись на служницю, мовчки кивнув головою. – Якщо мосьпан бажає супроводжувати світлу принцесу до Йордлейку, то ваш екіпаж чекає на вас.
    – Добре. – губи старшого кронпринца завмерли на пульсуючому місці. Його теплий подих посилив пульсацію, передаючи естафету сумбурним відчуттям, що вже жавріли в грудях світлої принцеси. – Ми можемо продовжити наш цікавий діалог в екіпажі. Я можу розповісти вам усе що забажаєте, якщо ці знання допоможуть мені заволодіти вашими думками та серцем.
    – Я не думаю, що імператриця Фірра дозволить нам перебувати в одному екіпажі. – з легкою посмішкою відказала Луна, з захопленням спостерігаючи як пухкі губи Марселіана поглинають пульсацію її Світла.
    – Залиште турботу про такі несінітнеці мені. Я не збираюсь витрачати дорогоцінний час. Ми повинні як умога швидше звикнути один до одного. – старший кронпринц посміхнувся і відпустив руку світлої принцеси. І зробив він це лише для того щоб мати змогу вільно встати зі свого стільця. Він дочекався допоки Луна вийде з-за столу і буле не буде готова до того, що насуваєтьс на неї. – Я бажаю вас всю! – Марселіан заступив собою світлу принцесу, обхопивши її плечі своїми теплими руками і жадібно поцілував її привідкриті вуста.
    Реакція прислуги та охорони була непідробною і обурливою. Усі знали з ким вони мають справу і наскільки підступним і злопамятним може виявитись поганий настрій старшого кронпринца. Але усі знали і чули наказ імператриці, та попередні розпорядження імператора Шаура та генерала Дарріо, що вважався таємним заступником маршала темної армії та уповноваженим у імперських питаннях. Не можна дозволяти кронпринцам чи іншим темним переходити межу у спілкуванні зі світлою принцесою!
    – Мосьпане!
– Мосьпане, зупиніться! – викрикнули кілька служниць та кілька охоронців, що вийшли з тіней, показуючи свої обличчя.
Та жоден з вигуків не був значимим для старшого кронпринца, що не збирався припиняти солодку насолоду і продовжував утримувати світлу принцесу в своїх обіймах. Він продовжував палко цілувати надивовижо холодні вуста світлої, що зовсім ніяк не реагувала на пристрасть. Луна відчувала себе досить бридко і не збиралась потурати такому зневажливому нахабству нехай і досить вродливого та харизматичного чоловіка, що був їй цікавим і викликав в її цнотливому тілі дивні хвилі відчуттів.
– Досить! – хрипко прошепотів червоний сліпець, у кілька спритних кроків опинившись біля Марселіана. Персональний охоронець світлої принцеси притиснув гостре лезо свого кинжалу до правого підреберря старшого кронпринца, дозволяючи йому відчути сталеву напругу і непохитність своїх намірів. – Відпустіть світлу принцесу!
– Як ти смієш, – прошипів у відповідь Марселіан, виконуючи наказ червоного сліпця. Він неохоче прибрав руки від світлої принцеси, дозволяючи світловолосій німфі піти у супроводі своєї персональної служниці. – Ти ж не думаєш, що я забуду про це?
– Я і не сподіваюсь, кронпринце! – спокійно відповів червоний сліпець, повільно прибираючи свого кинжала. – Ваша темрява вийшла за рубіжі дозволеного. 
– Ти ще згадаєш мою темряву! – пообіцяв Марселіан, оглядаючи усіх свідків цього інценденту. Свідками були лишень пару охоронців, обличчя яких були сховані за масками, та цього було досить для того, щоб старший кронпринц бажав помсти для кожного з них. – Мій молодший брат рано чи пізно не зможе захистити тебе, сліпець! Колись ти будеш за крок до смерті і я буду останнім, хто буде поруч і саме я обірву твоє нікчемне життя!
– Як забажаєте, кронпринце!
– І ще раз ти посмієш торкнутися мене своїм лезом, я випущу кишки з твого живота і випалю твої незрячі очі Темрявою, щоб ти назавжди забувся про кольори, що все ще маєш змогу розрізняти!
– Як забажаєте, кронпринце! – кивнув червоний сліпець, поспішно покидаючи терасу.
Світла принцеса була збентежена поведінкою старшою кронпринца, але все ще намагалась знайти йому виправдання. Вона не могла осуджувати нікого, як і не мала права приймати сторону будь-кого, хто був далеким від вірувань світлих. Вона була істиною жрицею Місячної долини і не мала більшості мирських упереджень, тому не володіла здатністю одразу і однозначно формувати своє відношення до будь-кого. Світло навчало її бачити крізь Темряву, мати силу взутись у чоботи того, хто скоїв те що скоїв.
– Мосьпані, – ледь чутно звернулась Зірі, закриваючи двері за світлою принцесою. – мені дуже шкода, що вам доводиться буди у вирі зухвалості Темряви. Ви не заслуговуєте на те, що вже встигли пережити!
– Зірі, – Луна подивилась на служницю і лагідно посміхнулась до неї, відчуваючи її смуток. – колись ці всі події не матимуть значення. Коли Світло дозволить мені приєднатися до Місячної долини моє мирське життя не буде мати ніякого значення.
– Та допоки це станеться, ясносвітла пані, Темрява може скривдити вас. – відказала Зірі, простягаючи світлій принцесі блакитну накидку. – Ви скарб своєї імперії і повинні берегти себе для того, хто дійсно зможе показати вам кохання.
– Зірі, чому усі так недолюблюють старшого кронпринца? Мають бути більш грунтовні обставини для такої його поведінки. 
– Мосьпані, – важко зітхнула дівчина, накидаючи на свої плечі чорну накидку, і пропускаючи світлу принцесу у сутінки коридору. – краще вам не дізнаватись про пана Марселіана, краще вам не закохуватись у нього і уникати зустрічей з ним. Він не найкращий вибір для вас!
– Що ви знаєте про маркіза Йордлейку? – продовжувала розпитування світла принцеса, не дозволяючи Зірі змінювати тему чи відхилятися від відповідей. – Що вам відомо про його кузена? І чому старший кронпринц незадоволений вибором лорда Астана? Що сталося між ними?
– Лорд Астан є хорошим другом імперії. Його родина займає найвищі позиції в рейтингу темних, що мають владу у Темній імперії. Попри те, що маркіз Йордлейку напряму співпрацює зі Світлою імперією, ніхто не має жодного сумніву, що він і весь його рід є справжніми патріотами Темряви. Але вам краще розпитати про нього у Альти, вона більше знається на таких питаннях, мосьпані. 
– Нарешті. – вигукнула імператриця Фірра, коли світла принцеса зявилась біля екіпажа. – Моя ясносвітла, ми не маємо часу на плітки з прислугою, тому що маємо нагальні справи! – нагадала вона і розсміявшись, кивнула на свого первістка. Марселіан чекав біля свого коня, бо отримав наказ від своєї матері, якщо хоче бути супроводом світлій принцесі – то має їхати у супроводі. – Ну ось, мій темний князе, ясносвітла принцеса не прийняла доленосного рішення.
– Але прийме! – запевнив старший кронпринц і оглянувши Луну, посміхнувся до неї.
До чорного екіпажу світлої принцеси були допущені ліше Альта та Зірі. Імператриця Фірра сиділа в центральному чорному екіпажі, запряженому шестіркою коней. Червоний сліпець і старший кронпринц їхали позаду екіпажів, ставши в першу лінію вартових. Всього для цієї подорожі було виділено шістдесят воїнів, що повинні були захищати не лише імператрицю але і гостю Темною імперії.
Маршрут пролягав по обїждженій дорозі і не мав жодних сліпих місць, адже був одним з центральних. Легкість екіпажей та обїжджені на швидкість коні повинні були скоротити час перебування поважних осіб у дорозі, тому до сутінок вони мають бути у резиденції маркіза Йордлейку.