Розділ восьмий

Розділ восьмий. Темний янгол – охоронець.

Луна вже не чула і не бачила, що відбувалось за ґратами, які утримували її в клітці з якої не було порятунку. Вона була знесилена і морально і фізично. Паніка, що захопила її так зненацька та крижаними руками стискала у своїх обіймах, вже майже досягла своєї цілі. Життєве Світло жриці Місячної долини згасало. Залишалось Світло Життя, та й воно не могло пересилити ту Темряву, що панувала довкола.

Хворобливий стан світлої принцеси лише погіршувався. Голоси та крики закатованих людей та монстрів зводили з розуму, не даючи можливості перепочити й на мить. Луна стояла на колінах, упираючись долонями у брудну кам'яну підлогу і крізь сльози дивилась на вогонь факела, що поступово тьмянів. Вона відчула як крижані долоні Темряви обійняли її за плечі та поволі примусили підвестись.

Стало легше дихати.

Тінь дбайливо обіймала світлу принцесу, не дозволяючи ні темряві, ні заблудлим душам, які залишились жити мовчазними тінями, доторкатись до неї. Вона все ще відчувала біль та чула присмертні стогони приречених, але могла контролювати себе. Кристал на її шиї зарядився світлом і хмарними хвилями розходився по тілі, нагадуючи про своє тепло і даруючи надію на порятунок.

Поки імператорський маг розчаровував замок на ґратах, імператриця Фірра обіймала свого старшого сина. Марселіан був на диво мовчазним і зовсім нічого не робив, щоб не спровокувати свого молодшого брата. Він дивився на Темніана не приховуючи своєї образи та ненависті до сили, що була дарована молодшому кронпринцу. Він заздрив йому усім серцем і мріяв одного дня перевершити маршала темної армії хоч у чомусь. І цим чимось могли стати заручини зі світлою принцесою та подальший шлюб з нею.

Якщо Марселіан стане монархом Світлої імперії, то отримає владу та статус вищий за Темніана. Він зможе стати князем світлих та керувати своїм королівством, і ніколи більше не перетнеться зі своїм братом. Ну а той факт, що цнотлива принцеса була дивовижної вроди та мала здатність зцілювати, був не аби яким бонусом. Єдине що необхідно було зробити, це показати себе перед світлою принцесою з кращої сторони. А краща сторона – це не бути схожим на жорстокого Темніана.

– Я наказав тобі, не чіпати світлу принцесу! – голосно мовив імператор, не відводячи своїх розгніваних очей від маршала. – Ти знов ослухався мене! Ти ослухався мене як імператора та як батька! – він важко зітхнув і ніби борючись зі своїми власними емоціями, прийняв для себе надскладне рішення. – Темна імперія поважає свого головного мага та маршала, і вдячна йому за все! Але ми більше не потребуємо послуг,

– Мій темний маршале! – донісся хлопчачий голос позаду охорони та прислуги.

Імператор, як і всі інші, уважно дивився на худорлявого молодика, одягненого у чорну лускату кольчугу, що пробирався крізь невеликий натовп роззяв. Діставшись Темніана, він хаотично забігав очима, приймаючи рішення, хто тут найповажніша особа й уклонив голову перед своїм маршалом. Притиснувши правий кулак до грудей, тричі стукнув ним по області серця і лиш після цього розвернувся корпусом до імператора і схилив голову у шані:

– Найтемніші! – привітав він імператора та імператрицю, оминувши поглядом Марселіана. – Мій темний маршале, – знов звернувся до Темніана, що все ще не відводив очей від світлої принцеси. – ваш кінь готовий, ваш супровід на конях і чекає на вас!

– Добре. – відказав Темніан і ледь посміхнувся кутами своїх губ. – Щоб до мого повернення у Чорному замку не було світлої! – голосно зауважив він, віддаючи наказ своїм батькам. – То що імператор хотів сказати? – здригнувши бровою, маршал трохи схилив голову вбік. – Буду вважати, що нічого важливого.

Імператор Шаур нічого не відповів. Він полегшено зітхнув, адже прибулий вісник маршала врятував його від озвучення найстрашнішого наказу, який міг коштувати імперії Темряви багатьох життів і вигнання молодшого сина імператриці.

– Бажаю успіху головному вірянину Темної імперії. – глузливо звернувся Темніан до свого старшого брата. – Цього разу не припустись помилки, Марселіан. Цього разу тебе нікому рятувати.

– Нехай Темні потоки оберігають тебе, мій темний князю. – імператриця одним помахом руки намалювала в повітрі темну руну, що повинна захищати її сина та опустила очі, спиняючи саму себе від такої чутливості.

Провівши сумним поглядом молодшого кронпринца, імператриця Фірра підійшла до свого чоловіка і лагідно посміхнулась до нього. Вона розуміла як важко імператор Шаур переживає за свого норовливого спадкоємця і яким безсилим себе відчуває. Вони вдвох споглядали зміни й зростання сили у колись наївному та такому доброму юнаку, що за одну ніч перетворився на цинічного радикального патріота імперії.

– Моя ясносвітла! – вигукнула імператриця, коли чари на ґратах були розбиті й двері відчинені. Вона підійшла до блідої принцеси імперії світла й обійняла її. – Я не маю слів, щоб якось зарадити вашому розчаруванню. Я так сильно винна перед вами, моя люба!

– Ніхто не винен. – видихнула Луна і посміхнулась до імператриці, коли та дозволила їй звільнитись від обіймів. – Маршал правильно вчинив. Це я повинна просити вибачення перед вами, найтемніша, і перед усією Темною імперією.

– Йой ні, ясносвітла моя дитино, не смійте виправдовувати Темніана! Він не мав права. Він не повинен був так вчиняти!

– Я винна. – видихнула світла принцеса і запитала ледве чутно, так щоб ніхто окрім імператриці не почув її слів. – Чи можу я написати листа до мого брата?

Імператриця Фірра взяла світлу принцесу за руки й з запитом подивилась в її очі.

– Звісно, моя ясносвітла, ви повинні сповістити Світлу імперію про цей жахливий інцидент. Я розумію.

– Найтемніша пані, – тихо продовжила Луна. – Я не збираюсь розповідати про цей інцидент. Якщо ви бажаєте, то можете прочитати листа який я збираюсь написати. Я потребую поради свого брата в питанні про яке знають лише світлі. – пояснювала вона. – Я все ще представниця Світлої імперії, що за договором перемир'я залишається в Темній імперії для пошуку нареченого. Нічого не змінилось!