Розділ третій

Розділ третій. Темрява, що біжить до світла.

Майже увесь день Луна провела в імператорській бібліотеці, де була незліченна кількість книжок. Приміщення нагадувало сховище і було розташоване в західній башті. Уся західна частина замку суворо охоронялась і була закритою зоною, до якої не допускалися гості, які вже почали приїздити та розташовуватись у своїх гостьових кімнатах. В цій частині замку були розташовані імператорські покої, покої принців та кімнати для довірених вельмож, охоронців та прислуги.

Світла принцеса навіть не помітила як промайнув час за ознайомленням з книжками, що зберігались в бібліотеці темного імператора. Вона неохоче відклала товстелезну книгу в обкладинці інкрустованої дорогоцінним камінням, з якої змогла ближче познайомитись з традиціями та історичними замітками Темної імперії.

Зірі змінила Альту і допомогла світлій принцесі підготуватися до оглядин, які були названі балом Темряви, скликаним на честь ясносвітлої гості. Гардероб, який був привезений до замку зі Світлої імперії різко контрастував як текстурою тканин, ніжністю кольорів так і класичним стилем, що був далеким від сексуального вбрання Темної імперії.

Білосніжна сукня з блакитним мереживом, що закривало шию та плечі, мало невеличкий шлейф та довгі рукави, які закривали зап'ястя. Луна залишила волосся розпущеним по спині, бо відчувала себе більш захищеною. Вона йшла за Зірі, намагаючись не дивитися в очі охоронців, що буквально поїдали її своїми похітливими поглядами. Якщо слуги, впізнаючи супровід світлої принцеси, відводили очі в сторону, адже Зірі була другою головною служницею імператриці й мала вплив та владу серед іншої прислуги, то охорона була більш розкутою.

Молоді темні воїни, розставлені буквально на кожному метрі, роздивлялись світлу принцесу як ласий шмат м'яса, на який вони хотіли б накинутись. Луна відчувала відверті погляди, але все ж не подавала вигляду, що її це турбує. Вона гордовито тримала розправлені плечі та дивилась очима лише на спину Зірі, яка йшла на крок попереду своєї пані.

Тільки-но Луна увійшла до бальної зали, яка виявилась тронною, адже саме в цьому приміщенні був підписаний договір між двома ворожими імперіями, і саме тут світла принцеса вперше побачила правителів Темної імперії, як присутні замовкли. Сотні очей дивилися на світлу принцесу, дозволяючи їй перетинати залу.

Імператриця Фірра побачивши свою підопічну, зійшла з трону та дочекавшись коли Луна наблизиться до неї, обійняла її.

– Дозвольте представити вам, шановні гості, нашу неймовірну ясносвітлу Луну, принцесу Світлої імперії, доньку Фірара Аурель третього, яка є названою нареченою нашої імперії!

Подив та захват заполонили гостей, що вигукували різні привітання та найсміливіші з них вже почали займати чергу, щоб отримати можливість познайомитись з дивиною ближче. Луна ледве трималась відчуваючи неймовірну кількість Темряви, яка згущалася над нею. Вона вже встигла підготуватись до того, що так званий бал на її честь буде різко відрізнятися від тих балів, які проводились у Світлій імперії.

Луна все ж змогла абстрагуватися, оглядаючи розкіш похмурості.

У Світлій імперії всі бальні зали завжди були залиті світлом, а тут переважали сутінки та тіні. Світла смолоскипів, розвішаних по стінах, ледь вистачало для такого просторого приміщення. Золото, червоний оксамит та чорні корали межували з червоним деревом та чорним мармуром. Краса була велична та все ж тьмяна. Повітря важке, збідніле на Світло, тому не викликало радості.

Все було просякнуто похіттю та дорогоцінною розпустою.

– Моє ясносвітле дитя, – звернулась імператриця Фірра, привертаючи до себе увагу Луни, що краєм ока з особливою обережністю розглядала відверті вбрання присутніх дам. – ми з імператором хотіли виказати нашу повагу до Світлої імперії, тому наказали привезти та закріпити прапор світлих поряд з прапором темних. – вона вказала рукою на два величезні прапори, які прикрашали стіну біля вхідних дверей. Зліва висів криваво-чорний з золотим драконом, а справа ніжно-блакитний зі срібним метеликом.

Лише поглянувши на рідні кольори та символи, Луна зітхнула з полегшенням, відчуваючи таку необхідну їй підтримку. Вона вдячно поклонилася імператриці, яка продовжувала посміхатись до неї й відмахувалась рукою від офіційності світлої принцеси.

Наступні півтори години Луна провела з помітно награною посмішкою, вітаючись з поважними гостями, які один за одним підходили до імператриці, щоб відрекомендуватися перед світлою принцесою та своїм титулом чи чином зацікавити її. Адже сьогоднішній бал був виключно для вельмож, які так чи інакше могли представити Темну імперію та стати хорошою партією для вкладання шлюбу зі світлою принцесою. Чутки в Темній імперії, як і у Світлій, розповсюджувалися з неуявною швидкістю. Усім було відомо, що молодший кронпринц не бажає бути пунктом в договорі та категорично відмовився виставляти свою кандидатуру на місце нареченого.

Можливо, якби Луна не готувалась стати жрицею Світла, то вона як і будь-яка дівчина шістнадцяти літ, змогла б розгледіти вродливих кандидатів на роль її чоловіка, але все що вона бачила це темних з похітливими думками. Вона не прагнула бути в омані вроди, адже мужні статні темні дійсно могли зватися найкрасивішими серед двох імперій. В них рідко проглядалися жіночі ніжні лінії, як от у світлих молодиках, вони в більшості були високими та фізично розвиненими, їх очі горіли полум'ям та жагою.

– Луна, – хрипло окликнув світлу принцесу сам імператор Шаур, підійшовши до неї та імператриці у супроводі чоловіка середніх літ з теплими карими очима та довжелезним рваним рубцем на обличчі. Застарілий спогад про майже смертельне поранення застиг на лівій стороні, окреслюючи широке чоло, брову, спотворюючи око та по щоці сповзаючи на шию. – дозвольте відрекомендувати вам, мого хорошого друга та найкращого генерала темної армії, наставника мого молодшого сина, графа Дарріо Монте-шарре.