Вибір

Всі ми маємо робити вибір, нехай то вибір типу "що одягнути" і до "як вчинити". Зараз дуже гостро постають політичні питання. І тут також люди роблять свій вибір. На чию сторону ставати,кого відстоювати. І це все окей. Та чи будете ви так само сприймати ту ж ситуацію, якщо це вже не теоритичне обговорення, а ситуація, яка зачепила саме вас. Однозначно всі ваші принципи підуть до дупи, в такому разі, ви будете робити так,як буде краще для вас і для ваших рідних. І це не є помилкою. Жоден ваш вибір не буде помилкою, якщо зараз ви так вважаєте. 

Вибір про патріотизм. Дуже багато хлопців після повномасштабного вторгнення пішли добровільно служити своїй країні, та чи вірний вибір вони зробили? Так, однозначно. Але... Всюди є це але, і ця ситуація не є виключенням. Багато з цих хлопців вже віддали своє життя за оборону нашого краю,а інші вже просто настільки втомилися від усього,що тільки на "патріотизмі" вже не виїжджають. Чому? Все просто. Бо немає більшої несправедливості,більш як на війні. Коли ти захищаєш рідний край, ризикуючи життям, а хтось просто тупо роз'їжджає по закордонам сам чи з родиною. Коли ти і сам хочеш до своїх рідних, та не маєш права зрадити присязі, а можливості просто побачитися з рідними.. Її немає. Бо немає ким тебе замінити на фронті. Немає людей. Немає ніякої справедливості, що хтось буде сидіти в своїх домівках і жерти омарів, а навіть якщо і не жерти,то просто перебувати зі своєю родиною, а хтось під кулями на Сході прикриває їх дупи. Це не є норма. І ніколи не має так сприйматися. І скільки тих чоловіків, що поробили собі "липові" довідки, типу хворі, задля того щоб в жодному разі їх не мобілізували. Це ок? Ні. Перейдемо до колабораціонізму. Що з приводу цього можна сказати. Більша частина країни налаштовані, що: вийшли працювати-колаборанти і розстріляти їх, залишились на тимчасово окупованій території- теж колаборанти і посадити. А ви думали як тим людям там?Так там є "ждуни", але в відсотковому співвідношенні їх відсотків 30 приблизно. Всі інші не чекали окупантів, і чекають на повернення під свій жовто-блакитний прапор. Ви думали як тим людям? Коли в тебе немає ніяких заощаджень, аби покинути домівку і поїхати у білий світ без нічого. Коли ти не маєш змоги побачити своїх дітей, онуків та рідних людей. Коли ти хочеш втекти від дійсності і повернутися у 23.02.22,коли ти ще мав надію на щось. Та тепер... Люди невзмозі відкрити рота там. Взагалі. Бо їх одазу відправлять на підвал, і ще добре якщо вони потім звідти повернуться. Так там лишилися пенсіонери,люди середніх років та молодь. Чому не виїхали пенсіонери,пропустиму,гадаю це і так зрозуміло. Чому не виїхали люди середніх років-бо в багатьох лишились старенькі батьки, і не всі спроможні до самообслуговування. Чому не виїхала молодь? Декілька варіантів: бояться, не мають фінансової можливості, або їх не випускають. Думали про таке? Ні? А,це цілком реально,нажаль. Були неофіційні переходи для людей у Харківській області,та Сумській. І я сама на власні очі бачила,як завертали багато молоді,аргументуючи "ти просто залишаєшся тут,без пояснень","ти мені не сподобалась,назад",де заставляли залишати тварин і люди лишались. Бо як можна залишити члена своїє родини посеред степу, їм на втіху і на вірну смерть? Ніяк. Якщо ви скажете, що всі мають робити вибір тільки за себе,а собаку, кішку ще заведуть. То мені вас шкода. Для вас це буде тварина "одна з" за все життя,а ви для неї будете єдина. Вона буде вам вірною до кінця її життя. І як кинути створіння,яке вас любить більш ніж себе? Так має вчинити тільки безсердечна людина. Сподіваюсь якщо тут такі є,ви покинете мою книгу,бо не для вас така інформація. Ви будете дупу рвати,та доводити як треба було зробити,хоча ви ніколи і не були на тому місці. Отже, вибір завжди проявляється в правильному виставленні пріоритетів. І коли переді мною постав вибір виїжджати до коханого чи залишитися разом з батьками-я обрала виїзд. Егоістично?Сто відсотків -так. Я вчинила,як справжня егоістка і зробила як краще і спокійніше буде мені,а не моїм батькам. Чому вони не виїхали?Бо нема грошей на виїзд,бо лишились їх старенькі батьки. Бабуся по маминій лінії була після двох інсультів за 2022 рік, і померла за тиждень після мого від'їзду. Хтось буде мені співчувати,хтось скаже,що могла б залишитися і далі допомагати батькам. Та це був мій вибір. І я обрала свого чоловіка,я обрала змогу бачити його,як тільки йому дадуть хоч пару днів на рік. Я обрала своє кохання. Чи мучить мене совість? Так і дуже сильно, але вибір зроблений. І жалкувати про щось вже не має сенсу.Отже всі ми робимо той вибір,що буде кращий для нас самих. То слухайте тільки себе, і робіть на користь собі, а не іншим.

_____________________________________________________________________________________

Напишіть в коментарі, які слова ви хочете пустити на розбір. І чи вважали ви свій вибір недоречним в чомусь?