Не на тих людей ти витрачаєш час.
Не тим б'єш до землі поклони.
Не тим показуєш, що невідомий страх,
Хоч пульс, мов молот б'є у твої скроні...
А з тими ти закрита, мов бляшанка
Ніхто не відкоркує те вино...
Мов випита від спраги склянка
Та чи наповнена... Тим не всеодно.
Жива і справжня тільки поруч з ними.
а не від тих ховаєшся за ідеальною
Чиї думки про тебе вже прогнили.
А ти надієшся, що спроба ця була не марною.
Відредаговано: 09.11.2024