Шум. Є світло. Стіл і стілець.
В зошиті ручкою пишу повільно.
Дикція, терміни - знову все теж.
З роботом вчитись - ніби невільна.
Буквально лягаю спати у день.
Ця колискова з монотонних звуків.
Нагадує, як хочеться тепер
Робити те, що колись було мука.
Питання не поставити, не розібратись.
Підручники нічим не кращі взагалі.
Я звикла. Звикла зовсім не кричати,
Повторюється це вже третій рік...
А що я вдію? Лишається змиритись.
Й себе не загубити у вихорі казок.
Навчатися, старатися і жити.
Поки я можу так і не стаказли стоп...
Відредаговано: 09.11.2024