Слова до місяця

«Я вибрав егоїстичний шлях, щоб уникнути страждань.»

Крамниця квітів

«З того дня я почав віддалятися. Ніби це могло чимось допомогти. Моє серце все ще тріпотіло, коли я бачив його усмішку.»

— Олександре!

— Привіт. Давно не бачились.

— Радий зустрічі. Теж вибираєш щось до дня матері? 

— Ага. 

— Ваш букет готовий.

Сергій підійшов до каси..

— Бажаєте ще чогось?

— Лише це, дякую. 

— «Який збіг... Не очікував побачити його тут...» 

Олександр оглядає та обирає квіти. Він підійшов до червоних тюльпанів та глянув на табличку котра стояла перед горшком з квітами.

— «Я не знаю, які квіти мені слід обрати.»

— Дарувати червоні тюльпани комусь – означає заявити про свою любов цій людині. – промовила продавчиня – Можливо, у вас є дівчина чи хтось, кому ви хотіли б зізнатися? Проте, я б не рекомендувала вам таке робити на день матері.

— Ой! Ні-ні! Мені потрібно щось до дня матері. 

Після покупки квітів, хлопці сіли на лавочку та почали розмовляти..

— Ми давненько не гуляли. – сказав Сергій

— Так, екзамени були досить напруженими. 

— Удома все добре?

— Мої батьки все ще скаржаться одне на одного. Але зараз, оскільки вони не живуть разом, справи стали набагато краще.

— Це добре.

— Тож, ем... Ти їдеш одразу після випуску?

— Через два тижні після урочистостей.

— Ти, мабуть, щасливий, що їдеш.

— Так, але я трохи нервуюся. – зітхнув хлопець – Я ніколи не був за кордоном більше декількох тижнів, а тут залишаюся сам на цілих два роки.

— Ти впишешся. І я впевнений, що знайти друзів не буде проблемою для тебе.

— Тож, як твоя дівчина ставиться до кохання на відстані? 

– Що? До чого тут вона?

— «Ой, я не мав знати про них» – Оу, ем...

— Чекай, ти думаєш, ми з нею разом?

— Ну... Так виглядає зі сторони. 

— Гадаю, вона була не єдиною хто так думав. Вона навіть тримала мою руку й одного разу спробувала поцілувати. Ох! Я не повинен був тобі казати цього. Просто забудь мої слова. Я думав, це було очевидно, що вона не подобається мені в цьому плані. Вона мені, як молодша сестра. 

— «Вони не разом?»

«Я не мав так почуватися, але в душі я зітхнув з полегшенням. Хоч це нічого не означало в той момент.»

Випускний

«Випуск промайнув швидко, й настав час від'їзду Сергія.» 

В домі Сергія

— «Потрібно було збиратися раніше. Для чого мені брати стільки речей?» – Ой! Мені не слід забувати цього.

Це був блокнот в якому Сергій писав свої вірші

Спогади Сергія

«Я завжди чув, як він співає після занять. Поки одного дня мені не стало цікаво побачити, чий це був голос, що надихнув мене знову почати писати.»

— «Його голос такий чудовий.» – Побачив Олександра який грав на фортепіано та підспівував – «У мене навіть сироти виступили на шкірі.»

«Спершу мені сподобався лише його голос. Але потім я закохався в нього повністю. Однак я не хотів, щоб близький друг відштовхнув мене знову.»

— Сергію, твої друзі тут. 

— Вже йду. 

«Я боявся втратити його, як це трапилося з моїм найкращим другом у школі.»

День перед від'їздом. Прощання. 

— Сергію, ти зрадник!

— Підтримую! Як ти можеш, так нас залишати?

— Ха-ха, я не їду назавжди. 

— Краще навідуй нас кожного разу, як матимеш канікули. Або ми всі приїдемо, щоб вистежити тебе. 

На дворі

— Упевнений, що не можеш побути з нами довше? Увечері в нас буде барбекю. – сказав Сергій

— Знаєш, я б залишився, але мені справді треба допомогти татові. – сказав Олександр

— Гаразд. Щож, останні обіймашки? 

Сергій простягнув руки, вони обійнялися. 

«Я намагався посміхатися. Але я вже відчував, як клубок застряг у горлі. Я шкодував, що не провів з ним всі ті дні, що минули.» – думав Олександр 

— Олександре, я... Ем, я маю на увазі... Я сумуватиму за тобою.

— А-ага. Я теж. Ну, ем, тримайся. І нехай щастить з усім. 

— Будемо на зв'язку.

— Обов'язково. 

«Коли я відійшов, усе почало ставати на свої місця. Це може бути останній раз, коли я бачу його.» – думав Олександр

Олександр зупинився та обернувся до Сергія

— Сергію. 

— !

— Я не хочу шкодувати, що не зробив цього. Я, ем... 

«Слова, що крутилися у мене на язиці, раптово загубилися. До того, як я усвідомив це, мої ноги вже несли мене вперед»

Олександр наблизився до Сергія та поцілував його в щоку... Між ними промайнула секундна тиша...

— Я-я не знаю чому зробив це! – стурбовано сказав Олександр – «Я мав спочатку сказати, що він мені подобається, а не просто цілувати!» – Хорошого польоту. 

Сергій схопив його за руку та промовив — Чекай.

Він обома руками тримав його за голову та пристрасно поцілував...

«Усередині мене все вибухнуло феєрверками, коли він торкнувся моїх губ своїми. Але це не змінило факту, що... це був прощальний поцілунок. Того дня ми не обіцяли нічого, окрім того, що будемо на зв'язку, після того, як розійшлися.»

Рік потому

«Я продовжував вчитися, щоб отримати свій диплом музики та бізнесу, в той час, як Сергій продовжував вивчати літературу. Я вважав, що через відстань мої почуття охолонуть. Але кожне смс, якими ми обмінювалися, настільки я сумую без нього.»

СМС

— Ти будеш тренуватися сьогодні?

— Ага, після цього уроку. Але він ніяк не закінчиться ^^

— Тому, що ти неуважний

— Я неуважний томуу, що він дурний

«І хоча я хотів, аби ми дізналися про наші почуття один до одного раніше.»