"ДІЯ" діє

Сказав Президент, що Україну в смартфон всю запхає, і таки якось пхає. Воно, правда, рветься тріщить, пищить, але якось в оту «ДІЮ» влазить.

Завантажив і собі такий додаток, а що, зручно, завжди всі документи при собі, бо смартфона ніколи не забудеш. Це все одно, що голову забути. Буває, за 30 кілометрів назад повертаєшся, бо не можеш навіть й уявити, як це прожити годину чи дві без телефона. 

Що не кажи, а телефон з таким додатком, як «ДІЯ», це справді зручно. Оце, одного разу, їду на своєму авто, аж раптом поліція зупиняє серед лісу, типу: «Ваші документи?» А я так по-діловому смартфона подаю йому, мовляв: «Ось де мої документи». А він мені:

— Дякую, у мене свій є.

— Так, тут же в «ДІЇ» цифрові посвідчення водія, техпаспорт і страховка, — підказую йому, бо, може, людина ще й не знає, що Україна вже в смартфон майже вся влізла.

— Як я перевірю справжність ваших документів, якщо в цьому лісі немає інтернету?

— А чому немає? Тож казали, що 4G вже є всюди, навіть на хуторі у старого Гаврильчика ловить.

— Та тому, що пан Президент старому Гаврильчику видав безкоштовний смартфон, як пенсіонеру, а зайцям з лисицями не видав, бо їм покласти його нікуди, вони ж не сумчасті — відповів поліціянт з почуттям гумору. Добре, що я забув залишити паперові документи вдома і за старою звичкою взяв їх з собою, бо так окрім дулі і не було б, що показати йому.

Може, воно й добре, що наші управлінці створили таку цікаву гру, як «Україна в смартфоні», бо ж є чим цілий день гратися, а нам як розгрібати після їхніх «косяків»? Візьму до прикладу свою ситуацію — додаток «ДІЯ» підтягнув до себе такі мої документи, як свідоцтва про народження і шлюб. Я зрадів, бо ж тепер всі мої документи були завжди зі мною і в одній кишені. Загубив телефона чи хтось поцупив і все… тепер ти вільна нежоната людина, нічим і нікому не зобов’язана, ніхто тебе не знає, бо звуть тебе ніяк. Все, можеш починати життя з чистого аркуша. Але коли я відкрив «повну інформацію» цих документів… Ну, знаєте, так з людьми, звісно, жартували в «95 кварталі», але щоб офіційно на державному рівні… з документами!? Ну, це вже перебір.

Читаю свідоцтво про народження: мої дані вказані вірно (правда, до імені добавили ще одну літеру, тепер я звуся Ввалерій, як біблійні персонажі — Ісаак і Авраам), мамині дані – вірно, тато – зовсім чужа людина, про яку не знають ні в селі і не чули навіть у сусідніх. У батьків також не можу запитати, бо пішли у кращий світ, може, трохи і завчасно, щоб не переживати цього сорому. Кого тільки не запитував, ніхто правди не сказав, тільки відмахувалися, мовляв: «ДІЯ» краще знає, хто твій батько».  А мені тепер як жити? Я ж засумнівався в батькові… хто він тепер для мене, тато, чи вітчим з дуже гарними акторськими здібностями? А мама? Це ж для мене свята людина, а тепер, що мені про неї думати? 

Зі свідоцтвом про шлюб я не сильно переймаюся, бо мої дані всі вірні, а чому моя дружина вирішила замість мого прізвища взяти моє ім’я, я не знаю, це її примхи. Тепер вона записана в документі, як Валерій Наталія Костантинівна, насправді Калістратівна, але я не дивую, бо ж «ДІЯ» краще знає, хто її батько.

Спостерігаючи за таким халатним ставленням до офіційних документів, хочеться крикнути від відчаю так, щоб почули всі: «Досить гратися з Країною!», а особливо в «танчики».