Слобода сміється
Не та "сатана"
НЕ ТА «САТАНА»
Раз у нашому селі
Відбувалася причина —
В молодесенькій сім’ї
Народилася дитина.
Ой, батьки були вже раді,
Милувалися дитям,
І їм дід старий порадив:
«Щоб було все до пуття,
Щоб там нечисть усіляку
До душі не допустить,
Й не шептать від переляку,
Дитя треба похрестить».
Батьки вирішили так,
Щоб мале не застудить,
Бо надворі була «зюзя»,
Стали батюшку просить
Вдома похрестити Кузю.
Ну, а батюшка в селі
Норов мав суворий,
Як побачить телевізор –
Був розбить готовий.
Говорив, що то є нечисть,
Від лукавого це все.
Через нього будем в пеклі,
він, мовляв: «Біду несе!»
Тож, як в хату він зайшов,
Телевізор вмить знайшов.
Всі чекали ритуалу —
Всяк з початку до фіналу
Бачить хрещення хотів,
Тож попу не заважали,
Всі тихесенько стояли,
Лише тесть в кутку сопів.
Він на радощах напився,
(Внук для нього народився!)
Й на дивані мирно спав,
Теж попу не заважав.
Одягнувши швидко рясу,
Поспішав отець святий,
Щоб не гаять даром часу,
Розпорядок дав такий,
Скоса глянувши на стіл,
Гаркнув молодому тату:
«Ти стовпом ото не стій,
А винось цю «сатану» із хати!»
І «розбіглись» в хлопця очі,
Стали все хапати.
Що цей піп від нього хоче,
Що ж виносить з хати?
Довго він шукать не став,
Погляд враз на тестя впав.
Він, чортяка, п’яний спав.
Що тут думати й гадати,
Тестя хап на плечі
І мерщій із хати.
Відредаговано: 04.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
