Пісня ліса

Почалася ця історія одного темного зимового вечора з автомобільної аварії. Для мешканців міста це була звична ситуація, на яку ніхто не звернув уваги. Дівчина після сварки з хлопцем, сьорбнувши зайвого в барі, поїхала додому до своїх батьків. Вона їхала, явно порушуючи правила та обмеження швидкості, і закінчилося все це тим, чим найчастіше закінчуються подібні історії. Вона влетіла в бетонний паркан, розбила в мотлох машину, але що набагато сумніше, вона ще й розбила в мотлох саму себе на стільки, що до моменту приїзду швидкої вона вже була мертва.

Життя вона прожила не найправильніше і праведніше, скоріше навіть зовсім на оборот, тому після смерті колесо сансари хитнулося аж ніяк не в бік порятунку від страждань і просвітлення, а в бік того, щоб стати в наступному житті деревом. Якби дівчина знала, що після смерті її душа стане ялинкою, то вона вважала б, що це покарання, але ялина не знала, ким вона була в минулому житті, тому для дерева бути ялиною було вдачею.

Молоденька ялинка насолоджувалась тим, що росла оточена іншими маленькими деревами. Вони спілкувалися один з одним вібраціями та дотиком коріння. Вже тоді вона дізналася, що росли вони не в лісі, а ліс для дерева найкраще місце для життя, де дерева за старих часів співали пісню лісу. Вона встигла звикнути до своїх одноплемінниць, коли несподівано маленькі швидкі істоти почали викопувати їх із землі.

Ялина не звертала уваги на людей, тому що для неї ці дивні створіння були схожі на всіх інших ссавців у вічному поспіху своїх коротких життів. Але люди звертали увагу на неї. Деревце та інші хвойні з цієї ділянки повезли у машинах у невідомому напрямку. Вони злякано здригалися на кожній ямці та повороті. Шелестіли голками і шепотілися про те, куди їх везуть і що з ними збираються зробити люди.

Ялинці було страшно. Вона не знала, чого чекати від людей. Але нічого страшного не сталося. Її висадили у міському парку. Ялина приросла до нової землі вкритою газонною травою, їх дбайливо поливали. Восени дерева навколо неї поринули в глибокий сон, але їй не було нудно, бо поряд були інші хвойні і вони через дружнє сплетіння коріння спілкувалися одне з одним.

Це був гарний час. Ялинці навіть стало здаватися, що швидкі, метушливі люди її друзі, адже вони так дбали про неї та її подруг і друзів, але наприкінці весни сталося страшне. Одного ранку вона почула гучний тривожний звук. Він назавжди відклався у пам'яті, як найгірше, що могло статися з деревом. Люди в яскравому одязі з гучними предметами порізали гілки на кількох липах, які тільки-но почали прокидатися після зими. Усі дерева парку тоді злякано шелестіли листям та голками. За кореневою системою вони передавали один одному сигнал тривоги. Вони не знали, чому люди це зробили і за чим, але в той момент ялина зрозуміла, що довіряти цим істотам не варто було. Коли сталася ця страшна подія, вони кричали, але люди не чули їхнього крику. Люди взагалі ніколи нічого не чули, крім себе самих.

Все літо дерева намагалися корінням послати цілющі соки і виходити липки, дві вони змогли врятувати, але одна з них загинула. Тепер ялина побоювалася людей. Дерева перемовлялися між собою і розповідали казки про часи, коли людей на Землі було дуже мало і рослини жили своїм вільним життям. Ялина мріяла про те, щоб такі часи знову настали.

І раптово ця спільна мрія всіх дерев планети стала реальністю. З людьми щось сталося. У них щось зламалося. В них щось зламалося. Людей ставало дедалі менше, і одного разу вони просто зникли. Ніхто більше не різав раптово їхні живі гілки, ніхто не прибирав їхньої порослі і не заважав їхнім дітям рости. Більше не було галасливих машин та приладів, бо не було людей.

Люди зникли і це дало деревам шанс рости вільно та спокійно. Ялина розповідала своїм дітям та онукам про страшні часи царювання людей на Землі. І ті з подивом і жахом слухали, як метушливі істоти дозволяли собі страшні звірства по відношенню до дерев, які тепер повертали собі простір, захоплений людиною. Так ялина з міського дерева стала лісовою, щоб шелестіти голками та співати разом з іншими деревами пісню ліса.

Вересень 2021