Дивний сон

      Приснився мені сон, що сьогодні вже останній день в школі і я почала знову спілкуватися зі своєю однокласницею Вікою. Ще рік назад ми були не розлий вода, але місяців зо три назад вона ні з того ні з сього перестала зі мною спілкуватися. Але сьогодні вона вибачилась переді мною і ми тепер знову дружим. Ми з нею вирішили піти на вулицю, а там була якась компанія друзів. Десь наверно на рік чи на два старша за нас. В цій компанії був неймовірно красивий хлопчик і Віка вирішила до нього підійти, бо він їй сподобався ну і вона захотіла йому про це розказати, але для Віки це був скоріше жарт, вона робила щось подібне дуже часто. Майже кожен день їй подобався хтось новий і вона бігала зізнаватися йому. Так що це вже вішло в норму, а я вирішила непомітно це зняти на камеру.  Цей хлопчик сказав після того як вони договорили, що покажіть, що ви там назнімали, але ми вирішили зробити вигляд, що ніхто нічого не знімав, а потім коли ми вже збиралися йти цей хлопчик натякнув, що із нас двох йому все-таки хтось сподобався і я так зрозуміла, що він натякав на мене хоча це мене дуже здивувало чесно кажучи, але Віка цього не зрозуміла. Потім коли я вже поверталася додому і була вже практично біля зупинки, я побачила того хлопчика і чесно кажучи він мені також дуже сподобався він був дуже красивим і характер в нього був хороший. Ну я і подумала що якщо я зараз нічого не зроблю то ми ніколи більше не зустрінемося. І я вирішилась  і в мить зупинила його і сказала що я все-таки знімала коли він говорив з Вікою і спитала чи не потрібне йому це відео? Але він в мить достав свій телефон з кишені і показав що його друг зняв точно таке саме. І доля розчарування звичайно тепер була присутня в мені, але я не здалася і вирішила йти поруч нього можливо тоді і діалог зав'яжеться. Виявилося, що його звати Ден ми встигли лише трошки поговорити нам було так весело, ми сміялися, але вже підійшли до перехрестя ми жили в різних сторонах тому нам тепер напевно доведеться попрощатися подумала я, але раптом він попросив щоб я провела його до його дому. Я подумала, що мені всеодно нікуди спішити та й дружбу з ним втрачати не хочеться і я вирішила піти з ним. Ще декілька хвилин ми сміялися і говорили... І ось вже його дім точніше він жив у домі чимось схожому на квартиру ну і я вирішила провести його аж до самих дверей. Коли ми вішли в дім він був величезний було тяжко зрозуміти як в ньому взагалі хтось орієнтується. Потім поки ми підіймалися по сходах то встріли його двох найближчих друзів. І вже ми піднялися я вже зібралася з ним прощатися, але як тільки він відкрив двері свого будинку дуже здивувався і миттєво зачинив їх. Я й спитала "що сталося?" А він відповів "Там міліція" Це чесно кажучи повергло мене в шок, але Ден в мить сказав, що зараз же мене виведе звідци. Але я миттєво відповіла, що не можу його кинути в біді. Він дуже спішив тому у нас не було навіть часу на суперечки, тому він покірно погодився. Ну і почалося що я, він і його двоє друзів втікаємо від поліції. Ми бігли по сходах, ці сходи здавалися мені безкінечними. Квартира з шістьома поверхами. Але вона була дуже широкою. Я знала що в цьому самому домі живе Даша - ще одна моя подруга, але я вже не пам'ятаю в якій квартирі та й вмішувати її в це не дуже хочеться. Раптом я зрозуміла, що бігти більше не можу. Життя не готувало мене до такого і я вже ледве стою на ногах. Ден побачивши це сказав, що квартира в яку ми зараз забіжим остання. Це була квартира його знайомого, лікаря. Це був звичайно дуже милий вчинок, але не в такій ситуації уж точно. Ну і ми зайшли до цього лікаря я трошки перепочила, а Ден про щось з ним домовлявся. Потім цей лікарь щось дав Дену, але я так і не зрозуміла що і навіщо. Це був якийсь аркуш паперу, можливо це був якийсь важливий документ я справді була безпонятія. Раптом Ден запитав мене чи не жалію я що пішла за ним, я звичайно ж сказала, що ні. Як самий благородний рицарь, але насправді я дуже сильно хотіла до мами в обійми і не на жарт перелякалася. Але ж такого я сказати не могла. Тепер він сказав, що з ним все буде добре. І попросив щоб як тільки можна швидше бігла додому. Я була шокована сказаним і як тільки очухалася то зрозуміла, що він вже кудись побіг. Але зараз мені було не дуже важливо це, як те що я не знаю в якій стороні вихід. Ми зараз були на третьому поверсі, а вихід на першому так що я просто почала по трохи спускатися з сходів. Потім зрозуміла, що трохи переборщила і дойшла вже майже до підвала. Ну потім я ще довго шукала дорогу, але все ж таки знайшла. І ось вже вихід мені було до жаху образливо, що я не попрощалася нормально з Деном. Але треба було спішити інакше мене чекатиме вірна смерть. І ось я виходжу. Мати рідна я просто по звичці здороватися з людьми сказала якомусь чоловіку "Добрий день!" Ну це ж треба так влипнути. Цей чоловік в мене щось потім спитав, але я нічого не почула занурившись в своє хвилювання і поспішила додому, але ж ні цей чоловік мене зупинив і сказав "чому ти не відповіла на моє питання? Дуже не культурно ігнорувати старших." Та що ж це таке не день, а казка просто ну і я щоб викрутитися сказала "Ой, вибачте, я не почула, що ви щось казали." Раптом він спитав " Кого ти бачиш на цих фото?" А там до стінки були прикріплені фото жителів цього будинку. Потім він почав розказувати мені якусь маячню на скільки я зрозуміла він власник цього будинку. Сдається мені, що йому просто сумно. Раптом до нього підійшла якась дівчинка наскільки я зрозуміла її сюди послав Ден. Ну думаю все я врятована. Потім до цього будинку підбігла купа людей. І папарації, виявилося, що Ден це син власника якоїсь фірми і він втік від батька. Це мене звичайно кинуло в шок. А потім я побачила його біля прозорих дверей. Він дивився кудись в далечінь поки я тут з сумом махала йому тому що напевно ми бачимося в останнє. Ну він же син міліонера і все таке. І раз батько його знайшов то напевно він забере його звідци. І ми бачимося в останнє... АЛЕ ЯК БИ Я ЙОМУ НЕ МАХАЛА ВІН НЕ БАЧИТЬ!!! "Ей Ден, тут твоя фанатка, а ти її не помічаєш, в неї ж зараз рука відірветься" сказала та сама подруга яка прийшла мені на допомогу. Через її слова я почервоніла, але Ден все-таки помітив, що я йому махаю і помахав в відповідь. І потім я розвернулася з розумінням того що мені треба йти. Раптом мене зупинила його подруга "Ти що просто так підеш? Ну ти і зрадниця звичайно." У відповідь я їй сказала "Не розумію чому ти так кажеш. Якби я була зрадницею то пішла б ще в ту мить коли Ден тільки сказав, що в його домі поліція." Після цього навіть не оглядаючись я пішла додому. Я плакала. Прийшовши додому сівши на своє ліжко я запитала себе.