Сліди в темряві
Сторож темряви
Їм здавалося, що після підвалу нічого гіршого бути не може. Але замок жив власним життям. Кожен коридор змінювався, коли вони проходили повз. Ліхтарі почали тьмяніти, батарейки — розряджатися. Софія кинула погляд на Назара — він ішов останнім, щось нервово шукаючи в рюкзаку.
— Знову чуєш кроки? — прошепотіла вона.
— Не кроки, — відповів він, — дихання.
З глибини коридору справді долинав тихий звук — хтось дихав, повільно й важко. Світло ліхтаря ковзнуло по стіні — і вони побачили очі. Високо, майже під стелею. Величезні, темні, блискучі. Очі зникли, щойно світло торкнулося їх.
— Може, це тварина? — невпевнено сказала Оля..
— А може, сторож, — додала Ліза.
— Я бачила тінь… вона рухалась як людина.
Вони обережно підійшли до місця, де щойно ховалися очі. Там — стара дверцята з іржавим замком. На ній хтось вирізав одне слово — "СТЕРЕЖИСЬ".
Назар потягнув ручку, але двері не піддалися. І тоді за ними почувся голос — хрипкий, наче з-під землі: — Ви не мали приходити сюди. Всі обернулися. На сходах стояв чоловік у довгому плащі. Ліхтар освітив його обличчя — зморшки, глибокі тіні, очі, що бачили занадто багато.
— Хто ви? — запитала Софія. — Той, хто вижив, — відповів він.
— І той, хто знає, чому Соломія не повернулася.
#1195 в Детектив/Трилер
#486 в Детектив
Відредаговано: 24.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
