Сліди в темряві

Гід

Постать вийшла з тіні — висока, худорлява, в довгому сірому плащі, що торкався підлоги. Обличчя майже повністю закривала капюшонована тінь. Лише видно було тонкі губи й гостре підборіддя.в руках— ліхтар, від якого йшло бліде світло. 

– доброго дня... озвався голос, ніби сухе листя шаруділо по камінню. 

— Ви... гід? — обережно запитала пані Олена. 

—Так,— промовив він після паузи.— Моє ім’я... не важливе.  Слідуйте за мною

Діти переглянулись. Але коли він розвернувся і пішов у темряву, ніхто не насмілився залишитися.

Софія йшла посередині групи. Щось у поведінці гіда бентежило її. він не озирнувся ні разу.  Йшов впевнено, мов знав ці коридори не з мапи — а зі снів.  І ці сни — були кошмарами. 

Їх привели до великого залу.холодна підлога,високі вікна, зачинені на засуви.  Стіл накритий темною тканиною. А на ньому — коробка. 

Гід повернувся, ніби відчув усі їхні запитання. 

— Ваша екскурсія... починається. 

І зник у дверях. 

Глухий стукіт. Замок. Темрява. Тиша.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше