Сліди в темряві
За мурами
Ворота відчинилися самі — повільно, з протяжним скрипом, ніби вітаючи незваних гостей. Пані Олена озирнулась, намагаючись зібрати дітей навколо себе.
— Ну, не розбігайтесь.чекаємо гіда,— сказала вона, хоча ніхто, здається, гіда й не замовляв.
Кам'яна підлога під ногами здавалася ще холоднішою, ніж повітря надворі. Всередині панував напівморок, який не розсіювали навіть світильники на стінах. Вони блимали, як старі лампочки, які от-от згаснуть.
— ух ти...— прошепотіла Марина,— Це ж справжній середньовічний замок!
—Занадто справжній,—буркнув Назар,—як для шкільної поїздки.
На стінах ввисіли старі картини з затемнілими обличчями, які здавалися знайомими... або такими, що стежать. У кутку був розбитий годинник. Стріки зупинились на... 00:00.
—Пані Олено, а де інші групи?—обережно запитала Софія.
— Я ж теж не знаю. Нам сказали, що ми — єдині сьогодні, — відповіла вчителька, але її голос звучав не так впевнено, як зазвичай.
І раптом у глибині коридору щось луснуло. Лампа. Сила-силенна скляних уламків покотилася підлогою, мов тріскотіння сотні маленьких дзеркал.
Діти завмерли.
А тоді з темного отвору вийшла постать.
#1196 в Детектив/Трилер
#488 в Детектив
Відредаговано: 24.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
