Сліди в темряві

Поворот не туди

— Ей, а чому ми звернули?— вигукнув хтось із задніх рядів. 

Автобус тихо скрипнув, повертаючи з основної дороги на вузький,зарослий лісом шлях.  Дерева нависли, ніби намагаючись сховати все, що попереду.  Водій не відповів.він навіть не ворухнувся, ніби цей маршрут був єдино можливим.

—Може це коротка дорога?—припустила Марина, але в її голосі теж почувся сумнів.

—не виглядає як офіційний в’їзд. — прошепотіла Софія ,відчуваючи ,як десь усередині холод повзе по хребту. 

За вікнами темнішало. Гілки дерев дряпали скло, а туман став густішим, наче ковдра, що ховала всі контури світу. Учні,які щойно реготали, тепер мовчали. Лише мотор автобусу глухо бурчав, ніби теж не хотів їхати далі.

Софія спіймала себе на тому, що міцно стискає ремінь рюкзака. У її голові знову й знову крутилася одна думка: "Це місце не для дітей. Це місце не для нас "

І все ж вони їхали далі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше