Сліди чужих колес
Епілог
Минуло вже два роки. До Києва я більше не повертався. Я не знаю і не хочу знати, де похована Зейнаб, і тому мені поки що нема чого робити в тому місті. Матері написав, що терміново поїхав у тривале відрядження за кордон, хоча, я сам розумію, наскільки це безглуздо звучить. Зрозуміло ж, яка наскільки терміновою поїздка не була б, час попрощатися знайшовся б завжди. Але я поки що просто не міг повернутися до міста. Я надсилав іноді матері листи через мого приятеля в Польщі. Тобто їй приходили конверти з польськими марками, що, мабуть, не викликало жодних підозр, хоча, судячи з тону листів у відповідь, мати на мене ображалася.
Я живу у будинку Гришки. Сам він поки що визнаний зниклим безвісти, а через рік, коли його буде визнано померлим, я, мабуть, прийму в спадщину будинок. Я просто не бачу, як можу виїхати звідси. Як не дивно, це єдине місце, мабуть, по всій землі, де мене не накриває чорна безмежна депресія. А накриває вона мене навіть тоді, коли я просто виїжджаю до селища за продуктами.
Ні Зейнаб, ні Гришка більше до мене в снах не приходили. У плані магії я зараз зайнятий подальшим перекладом книги Варсонофія та розбором невеликого архіву Єгора, який виявився на горищі. Це дуже цікаві записки, вони захоплюють мене і допомагають забутися хоча б і на якийсь час.
Загалом, дорога моя тепер зовсім порожня, і на ній давно вже не видно слідів від чужих коліс.
#1444 в Фентезі
#357 в Міське фентезі
#154 в Містика/Жахи
Відредаговано: 21.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
