Розділ 94: Перші великі імена

Вернера тримали під вартою у спеціальному приміщенні чеської поліції. Сидячи на стільці, він мовчав, лише холодно спостерігаючи за Денисом і Максимом. Його обличчя було непроникним, майже кам’яним, але погляд говорив більше, ніж слова.

> — Ти нічого не скажеш? — запитав його Денис спокійно, не відводячи очей.

Вернер підняв кутики губ у ледь помітній усмішці.

> — Ви навіть не уявляєте, з ким ви зв’язалися.

Денис не відповів. Він знав, що головне — не Вернер. Головне — ті, кому він служив. Люди в тіні, які контролювали величезні потоки грошей, людей і зброї, а Вернер був лише їхнім виконавцем.
---

Максим тим часом копався у флешках і електронній пошті затриманого. Сторінка за сторінкою відкривались нові імена і факти, що вражали масштабами організації:

Робер Бастьєн — французький олігарх, власник мережі казино та будівельних компаній, прихованих за десятками легальних бізнесів.

Міхаель Сепп — естонський банкір, пов’язаний із фінансуванням офшорів та підпільних рахунків у кількох європейських банках.

Алія Бекір — тіньовий координатор угод на Близькому Сході, людина без паспорта, яка ніколи не з’являлася на публіці, але керувала величезними потоками наркотиків і людей.Денис

Денис уважно дивився на карту, розвішуючи нитки їхньої розвідки червоним маркером. Кожна лінія, що з’єднувала місто з містом, показувала обсяги грошей, зв’язки і маршрути.

> — Бастьєн, Сепп і Бекір... Вони навіть не на виду. Вони працюють в тіні, — промовив Денис. — І саме тому вони справжні керманичі.
---

Виходило, що мережа охоплювала практично всі види глобальної злочинності:

Торгівлю людьми.

Наркотрафік.

Контрабанду зброї.

Відмивання мільярдів доларів.

І все це прокладалося через кілька "чистих" банків і офіційні компанії, що виглядали як нормальний бізнес.

Томаш Новак, чеський слідчий із багаторічним досвідом міжнародних операцій, уважно слухав, а потім запропонував план:

> — Нам потрібно створити операцію прикриття. Під виглядом великих інвесторів ми маємо вийти на їхніх посередників і з’ясувати, хто стоїть за всією цією системою.

Денис кивнув, але додав свою стратегію:

> — Ми підемо ще далі. Ми підкинемо їм свою людину. І візьмемо їх на гарячому. Жодного ризику для невинних — лише злочинці мають постраждати, а ліпше бути ув'язненні. 

Операція отримала кодову назву — „Чистилище“.
---

План був складним і небезпечним, але логічним і вірогідним:

1. Денис і Максим виступлять як інвестори, готові вкласти величезні гроші.

2. Через місцевих посередників вийдуть на Робера Бастьєна в Франції.

3. Зберуть докази підготовки угод, руху грошей і прихованих контактів.

4. Затримають всю мережу в одному масштабному рейді, тільки аж тоді долучивши місцеву поліцію.

> — Це буде небезпечно, — попередив Томаш. — Вони не довіряють нікому. Може знадобитися місяць, а може й більше.

> — Час у нас є, — відповів Денис. — Головне — діяти без помилок. А також, щоб не було витоку інформації! Також важливе питання фінансування, бо це міжнародне слідство. І Томаш вирішив ці питання через інтерпол, все конфіденційно.
---

Наступним кроком була поїздка до Парижа. Вечірнє місто зустріло їх прохолодним вітром і м’яким дощем. Кафе на бруківці, натовпи туристів, вогні Ейфелевої вежі, що відбивалися в калюжах — все це створювало ілюзію звичайного життя. Але Денис і Максим знали: серед цього натовпу ховалися тіні, і кожен їх рух міг бути під спостереженням. Тому увага і ще раз увага.

Максим посміхнувся, збираючи документи:

> — Працюємо як великі акули?

> — Ні, — серйозно відповів Денис. — Ми працюємо як мисливці на чудовиськ. І ці чудовиська навіть не підозрюють поки що, що їх вже помітили і вони під контролем. Добре, що обмежене коло людей володіє інформацією стосовно нас. Проблема зрадника залишається досі не вирішеною.

Вони перевіряли інформацію про фінансові потоки Бастьєна, координували зустрічі з місцевими посередниками і готували підставні акаунти, через які зможуть вийти на самих керманичів.
---

Сидячи в готельному номері, Денис дивився на карту Парижа, де червоними нитками були позначені всі потенційні точки контакту.

> — Тепер кожен крок має сенс, — промовив він. — Ми знаємо, куди йти, кого шукати, і що треба зібрати. Це перший крок до того, щоб вивести на світло справжніх господарів мережі.

Максим підняв очі від ноутбука:

> — Це буде масштабніше, ніж ми думали. Вони не лише во Франції, а й Естонії, Близькому Сході, Німеччині…

І добре, що є штучний інтелект, який знищує проблему спілкування на будь-якій мові. Тобто знання мови виявилось не проблемою.

Денис кивнув, відчуваючи, як відповідальність і тиск зростають. Але страху не було — була рішучість.

> — Ми починаємо полювання. І ніхто від нас не втече. Жодного шансу, якщо зважати на оперативність і скрупульйозність в подробицях розробки плана захоплення. Все повинно бути гаразд. 

З вулиці доносився шум машин і кроки перехожих, але для Дениса з Максимом зараз існувала лише одна мета — знайти і затримати тих, хто ховається в тіні, і зупинити мережу раз і назавжди.