Розділ 92: Засідка

Ніч розлита була густою темрявою, що поглинала все навколо, наче змова всесвітнього масштабу. Холодний вітер пронизував промзону біля Дніпра, шелестячи сухим листям і шурхотячи старими конструкціями. Порожні ангари та занедбані склади створювали відчуття, ніби це місце давно забули люди — і лише тіні залишились охороняти свої таємниці.

На території зібралися машини — чорні, непомітні, з тонованими стеклами. Це був оперативний штаб в тіні. В старому ангарі, під виглядом нелегальної вечірки, мала відбутися одна з ключових зустрічей нового злочинного клану.

Денис і Максим сиділи в фургоні неподалік. Через спеціальні прослушки вони слухали переговори.

> — Обережно. Малик тут, але охорона посилена, — прошепотів Максим, напружено глянувши на екран планшета.

> — Як домовлялися, — відповів Денис, стиснувши кулаки. — Беремо тільки після сигналу.
---

Біля ангару людські силуети переміщалися нервово: охоронці перевіряли територію, водії підганяли машини, кур'єри переносили пакунки. Денис і Максим уважно відстежували кожен рух. Максим, використовуючи спеціальну апаратуру, ідентифікував п’ятьох відомих їм фігурантів. Кожен із них був серйозною фігурою, і всі разом створювали нову, небезпечну силу на підпільному ринку, яка повністю заміняла собою стару, яка була ліквідована.

Всередині ангара звучала гучна музика. Вона повинна була униможливлювати чути справжню розмову, що відбувалася за ширмами та барними стійками. Максим збільшив чутливість на навушниках і передав Денису:

> — …завтра йде перша партія, — говорив Малик. — Після цього відкриємо нове казино в центрі.

Денис замислився. Це була перша можливість захопити нове угрупування злочинців.

> — Є контакт, — прошепотів він в мікрофон.

З інших фургонів підтвердили: групи спецпризначення готові. Кожен знав своє призначення, кожен розумів — що не має права на помилку.
---

План був чіткий:

1. Блокувати всі виїзди, щоб ніхто не втік.

2. Одночасно увірватися в ангар з кількох точок.

3. Захопити всіх без шуму та зайвого ризику.

Максим увімкнув глушилку сигналу телефонів. Денис, тримаючи пістолет в руці, коротко дав наказ:

> — Пішли.

Все відбулося миттєво. Двері ангара вибухнули від світлошумових гранат. Спецпризначенці вигукували накази, і темрява заповнилася світлом та криками. Люди падали на підлогу, гублячи телефони та гроші.

Денис просувався вперед, прокладаючи шлях серед хаосу, шукаючи Малика. Він помітив затриманих охоронців, кур'єрів, дрібних фігурантів — але головний «координатор» знову вислизнув.

> — Максим! Його немає! — крикнув Денис, відчуваючи, як серце б’ється швидше.

Максим кинуся до заднього виходу. Там на даху він помітив відкрите вікно, крізь яке світив місяць.

> — Негідник! Втік через це вікно! — голос тремтів від роздратування і напруги.

Денис був дуже засмучений. На даху залишилися лише сліди взуття та уламки цегли. Малик знову вислизнув прямо з рук.
---

Денис стояв серед хаосу ангару, спостерігаючи, як його команда затримує фігурантів. Дія світлошумових гранат ще мала свої наслідки, люди кричали і відчайдушно намагалися знайти свої телефони та гроші. Денис же знав: головний хижак втік, і це було дуже погано.

> — Він нас випробовує, — тихо промовив Денис, дивлячись на спокійний настрій Максима.

> — Можливо, або він має дуже хорошу інформацію, — відповів Максим. — Або хтось із наших його інформує.

Вони обидва зрозуміли, що наступна гра буде ще складнішою. Малик не просто втікає — він вивчає наші методи, підлаштовується, випробовує слабкі місця команди. А головне в команді з'явилася така мерзота, як зрадник.
---

На вулиці нічний вітер ніс запах рідини і гару, що залишився після вибухових гранат. Денис і Максим тихо підійшли до фургону, перевіряючи затриманих. Деякі намагалися чинити опір, інші мовчки слухали накази.

> — Він не залишить нас в спокої, — сказав Денис, стиснувши кулаки. — Але ми його знайдемо. Рано чи пізно, він залишить слід. І тоді…

Він замовк, дивлячись в темряву промзони. Максим зрозумів, що мова йшла не лише про одного злочинця. Це була боротьба з системою, з мережами, які Малик ще тільки будував.

> — Тоді готуємося до наступної ночі, — тихо сказав Максим. — І цього разу ми не дозволимо йому втекти.

Денис кивнув. Він знав: гра тільки почалася. І в цій темній, холодній ночі нова епоха полювання на старі нові обличчя, старого зла розпочалась.