Розділ 84: Королі підпілля

Коли Денис і Максим завершували операцію в “Спа-Релакс”, ще не встигли зняти бронежилети, як черговий агент приніс нову інформацію. У звітах з’явилися знайомі прізвища — охоронці та адміністратори з “салону” були пов’язані з людьми з іншої справи.

> — Підпільні казино, — тихо промовив Денис, гортаючи фотографії з бази даних. — Все сходиться.

> — Виходить, у нас не просто одна схема, — додав Максим. — Це ціла мережа.

Вони обмінялися короткими поглядами. Обидва знали: якщо є мережа, то є ті, хто стоїть над нею. “Королі”, які керують грошовими потоками, але самі ніколи не з’являються на місцях.

За легендою, в Києві діяли три невеликі “спортивні зали” й один великий під виглядом бізнес-клубу. Насправді це були філії підпільних казино, де щотижня оберталися мільйони. Гроші перетікали в криптовалюту, потім — на офшорні рахунки.

Те, що колись виглядало як дрібна справа, перетворювалося на щупальці гідри.
---

Денис сидів в кабінеті над картою міста. На ній червоним були позначені точки — передбачувані “зали”.

> — Почнемо з малого, — сказав він. — Якщо зловимо рибу внизу, вона покаже, хто зверху.

> — А якщо не покаже? — спитав Максим.

> — Тоді змусимо, — холодно відповів Денис.

Їхньою першою ціллю став “Фітнес 24/7” — маленький спортклуб на околиці. За документами — місце для любителів здорового способу життя. Насправді — цілодобовий ігровий зал.
Під вивіскою — тонований вхід без охорони, а справжній прохід — чорні двері в дворі, за якими стояли люди з навушниками та змінними паролями.

Пароль змінювався щодня. Його передавали лише “своїм”.
---

Операція планувалася обережно.

> — Ми маємо один шанс, — сказав Денис перед виїздом. — Якщо піднімемо шум — вони спалять всі сервери й підуть у підпілля глибше, ніж ми зможемо знайти.

Максим кивнув.

> — Тоді діємо тихо. Без героїзму, але чітко.

Денис пішов “під прикриттям”. Новий костюм, дорогий годинник, впевнена манера поведінки — він виглядав як типовий клієнт, який приїхав залишити тут декілька тисяч доларів “для розваги”.

Його зустрів чоловік із суворим поглядом.

> — Вперше? — коротко спитав він.

> — Так, — відповів Денис, простягаючи конверт. — Хочу розслабитися після важкого тижня.

Той переглянув гроші, кивнув і відкрив прихований прохід. За ним — приглушене світло, сигаретний дим, музика.
---

Всередині — десятки людей. Рулетка, покер, “однорукі бандити”. На столах — фішки, шампанське, а в VIP-залах — “великі гравці”, які втрачали чи вигравали сотні тисяч за ніч.
Касир рахував гроші під наглядом охоронця зі зброєю.

Денис активував мікрокамеру на ґудзику піджака.

> — На місці, — прошепотів в мікрофон.

Максим сидів в фургоні за кілька кварталів, стежачи за трансляцією.

> — Бачу все. Ти в центрі павутини. Ще хвилина — і починаємо.

Денис зробив ковток води, щоб приховати хвилювання. Його серце билося рівно, але кожен рух був розрахований.
---

Через п’ять хвилин двері вибили одночасно з обох боків: головний і чорний хід з двору.п

> — Поліція! Всім залишатися на своїх місцях!

Зал вибухнув хаосом: фішки розлітались в повітрі, люди бігли до виходу. Але охоронці навіть не встигли схопитися за зброю — спецпризначенці діяли блискавично.
Крики, гуркіт, блимаючі ліхтарі — і все закінчилося так само швидко, як почалося.

Коли пил осів, Денис стояв посеред залу. Картини грального безумства ще дрижали в повітрі, мов привиди.

Під час обшуку вилучили ноутбуки, сервери, криптогаманці, пачки доларів і чорнові записи ставок. Все ретельно описувалося й пакувалося в мішки.
---

Один із адміністраторів — худорлявий чоловік з нервовими руками — почав говорити, щойно побачив наручники.

> — Я все розкажу! Тільки не чіпайте мене!

> — Починай, — спокійно сказав Денис.

> — Це не наш бізнес… Ми просто філія. Є головний клуб у центрі — на Хрещатику. Там справжні гроші. Там “старші”. Вони керують всім. Ми лише виконуємо накази.

> — І хто ці “старші”? — спитав Максим, нахилившись ближче.л

> — Я не знаю всіх. Але знаю, що серед них — великі люди. Депутати, олігархи, навіть поліцейські. В них охорона, зв’язки, зброя. Без дозволу туди не зайдеш.

Він замовк, відводячи очі.

> — Це справжня фортеця. Якщо підете туди — не повернетеся.
---

Коли затриманих вивели з приміщення, Денис довго стояв біля входу. Нічне місто блищало неоновими вогнями, а десь неподалік, в самому серці столиці, продовжували грати ті, хто вважав себе недоторканним.

> — Бачиш, Максиме, — тихо промовив він. — Ми зачепили лише край. Там, де справжні гроші, починається справжнє зло.

> — І там, здається, чекають саме на нас, — усміхнувся Максим криво.

Денис поглянув в темряву, де світло реклами розчинялося в тумані.

> — Наша зброя — не форма. Наша зброя — правда. Але за неї доведеться заплатити, якщо не бути дуже обережними.

Він знав, що попереду — найнебезпечніша операція в їхньому житті.
Бо “королі підпілля” не люблять, коли хтось грає не за їхніми правилами.