Розділ 83: "Спа-салон" без лікування

Кілька тижнів напруженого розслідування привели Дениса та Максима в саме серце столиці — у місце, яке виглядало як символ розкоші. Елітний спа-салон «Спа-Релакс Premium» розташовувався на тихій вулиці біля Хрещатика. Вивіска блищала, наче золото, скляні двері сяяли чистотою, а у вітрині — усміхнені обличчя моделей на рекламних плакатах.
Все виглядало бездоганно. Занадто бездоганно.

За офіційними документами — заклад оздоровлення, що пропонує «ексклюзивні медичні програми релаксу». На ділі — бордель для обраних, ретельно замаскований під центр здоров’я.

Коли Денис стояв перед фасадом, вітер приніс аромат дорогих парфумів, перемішаних із чимось гірким. Він відчув холод під шкірою — як завжди, коли за зовнішньою глянцевістю ховалося щось огидне.

> — Тут не масаж роблять, — тихо промовив Максим, перевіряючи приховану камеру в ґудзику піджака.

> — Сам бачу, — відповів Денис. — Вивіска — це лише декорація. Всередині — рабство.
---

Зібрані докази були беззаперечні.
Дівчат привозили з різних міст під виглядом нових працівниць. Частину з них — просто заманювали фальшивими оголошеннями про «високооплачувану роботу масажистки». Але коли вони приїжджали — документи забирали, телефони відбирали, а двері замикали. Тобто їх тримали примусово.

Деякі з них були неповнолітні. Декількох — оголосили безвісти зниклими.
Клієнти — високопосадовці, бізнесмени, дипломати, навіть представники судової системи. Люди, які мали б карати злочини, самі були злочинцями.

«Клієнтські картки» зберігалися на зашифрованих флешках. Все прикривала приватна охоронна фірма, яка мала доступ до баз даних поліції. Це була ціла структура — не просто бізнес, а підпільна імперія.

Денис і Максим готували операцію кілька днів. Витік інформації міг все зруйнувати.

> — Якщо хоч один із них дізнається — завтра тут буде порожньо, — сказав Денис на нараді. — Тому працюємо швидко. Без зайвих героїзмів, але і без зайвого жалю.
---

Вночі два мікроавтобуси без розпізнавальних знаків зупинилися біля будівлі. Темрява сховала рух агентів. В вікнах салону ще горіло тепле світло, чулась приглушена музика — легкий джаз.

Денис перевірив бронежилет і зв’язок.

> — Група “Північ”, ви на місці?
— Прийом, так точно. Вихід із чорного ходу двору.

Максим вже був усередині. В образі заможного клієнта, він легко пройшов охорону. На стійці — дівчина з натренованою усмішкою, з холодними очима. Вона вручила йому меню послуг, в якому не було жодного слова про оздоровлення.

> — Кажуть, тут можна добре розслабитися? — тихо сказав він, розігруючи роль.

> — Для справжніх джентльменів — все найкраще, — відповіла адміністраторка.

В цей момент у навушнику пролунав голос Дениса:

> — Максим, підтвердь кодову фразу.

> — Релакс — починається зсередини, — спокійно вимовив він.

Денис кивнув оперативникам:

> — Починаємо.
---

Двері салону вибили одночасно з двох боків: головні і чорний хід заняття. Крики, гул, брязкіт скла. Чорна форма спецпризначенців заповнила приміщення.

> — Поліція! Нікому не рухатися!

Охоронці не встигли дістати зброю — їх скрутили за кілька секунд. Частина персоналу намагалася тікати через службові виходи, але коридори вже були перекриті.

Усе тривало менше п’яти хвилин.
На поверхні — паніка, але справжній жах відкрився, коли спустилисязз в підвал.

Там — тісні кімнати без вікон, металеві двері, відеокамери на стінах.
Дівчата сиділи мовчки, з порожніми очима. Дехто боявся навіть поворухнутися.
Максим підійшов до однієї, вкрив її ковдрою.

> — Ви в безпеці, — сказав він. — Вас більше ніхто не скривдить.

Вона дивилася на нього, мов не вірила.

У сейфі знайшли пачки готівки, криптогаманці, чорну бухгалтерію. Все документувалося на місці.
---

Один із адміністраторів — молодий чоловік років тридцяти — зламався першим. Коли його вивели на двір, він вже майже плакав.

> — Я просто виконував накази, — тремтів він. — Вони… вони не самі по собі. Є старші.

> — Які “старші”? — запитав Денис, нахилившись ближче.

> — Їхній центр на Хрещатику, — прошепотів чоловік. — Приватний клуб. Там справжні гроші. Там вони збираються, обговорюють “справи”. Казино, дівчата, наркотики. Там всі. Депутати, бізнесмени, навіть люди з вашого відомства.

Максим зціпив зуби.

> — І ти думав, що тебе це омине?

> — Я не мав вибору, — виправдовувався той. — Або я, або мене.
---

Коли його повели, Денис мовчав довго. Потім промовив, ніби сам до себе:

> — Коли зло носить костюм, його найважче впізнати.

Максим глянув на нього.

> — Вони думають, що купили все. Навіть тишу.

> — А ми — не продаємось, — твердо відповів Денис. — Наша зброя — не форма. Наша зброя — правда.
---

До світанку операцію було завершено. Жертв розмістили по притулках, охоронців — у кайданках, а салон запечатали.
На тротуарі ще блищали уламки скла, коли Денис підняв погляд на вивіску: “Спа-Релакс Premium”.

> — Знаєш, що найдивніше? — промовив він до Максима. — Тут все зроблено для краси. Навіть зло — зі смаком.

> — Зате сьогодні воно втратило блиск, — відповів Максим.

Вони сіли в мікроавтобус і поїхали далі. Попереду чекав новий виклик — “клуб на Хрещатику”, який, за словами інформатора, був справжнім серцем підпільної імперії.

І Денис відчував: це вже не буде просто чергова операція. Це буде війна.
Війна проти системи, яка давно переплелася з розкішшю, владою й страхом.