Розділ 77: Удар у відповідь

Відповідь не забарилася. Після загибелі свідка в готелі Денис негайно скликав екстрену нараду. Атмосфера була напруженою, як перед штормом: у повітрі відчувався запах страху та рішучості водночас. Команда мовчки очікувала його слів.

> — Відтепер ніякого пересування без охорони, — жорстко наказав Денис, не піднімаючи голосу, але слова різали повітря, як лезо. — Усі, хто погодився співпрацювати, переходять у програму захисту свідків. Максим, готуй систему моніторингу для кожного — камери, датчики, охоронці. Ніхто не повинен залишитися без нагляду.

Максим мовчки кивнув. Вже за пів години доступ до внутрішньої мережі був наданий: кожен об’єкт під контролем, кожен телефон, камера та датчик — під спостереженням. Технології працювали на максимумі, але Денис знав: техніка — лише інструмент. Люди завжди залишалися слабкою ланкою.

> — Добре, — тихо промовив він. — Тепер важливо передбачити їхній крок. Вони будуть діяти миттєво.

І вони не забарилися.
---

Наступного ранку під офісом слідчого управління зібралися журналісти. На одному з порталів вже з’явилася "зливна" стаття: Денис — корумпований слідчий, Максим — колишній хакер, який працює поза законом.

> — Хочуть дискредитувати, — спокійно сказав Денис, читаючи текст. — Значить, ми близько. Вони почали панікувати.

Всередині відчувалося: удар був болючий, але не смертельний. Тільки точне, холодне мислення могло витримати таку хвилю брехні та тиску. Денис глибоко вдихнув, збираючи команду навколо себе:

> — Не відповідаємо у публічному полі. Відповідь буде там, де вони слабкі — у їхніх схемах, рахунках, доказах.

Того ж дня по обіді у квартиру Дениса кинули коктейль Молотова. Вогонь швидко загасили, але це був чіткий сигнал:

"Ми тебе бачимо. Ми знаємо, де ти."

> — Тепер це особисте, — спокійно, але холодно сказав він Максиму, дивлячись на залишки диму.

Максим лише кивнув. Відповідь була потрібна негайно. За ніч він проник у кілька серверів, що належали підпільним клубам і фінансовим потокам мафії. Результати перевершили всі очікування: аудіозаписи розмов організаторів турнірів, відео смертельних поєдинків, фінансові документи, зв’язки охоронців і навіть кілька компроматів на чиновників, які покривали діяльність Тарасова.

> — Це їхній кінець, — сказав Денис, дивлячись на Монітор, на якому миготіли файли з доказами. — Але все має бути за законом. Не один крок без нього.

Максим усміхнувся, але очі видавали напруження:

> — Тепер вже не тільки каскад. Це лавина. І вона почалася.

Денис сів за столом і почав систематизувати інформацію: поіменно, по об’єктах, по районах. Вночі, під світлом лампи, він уважно переглядав кожен документ, кожен запис. Кожне нове ім’я, кожен новий слід — це потенційний удар у відповідь проти організованої злочинності.

> — Ордери будуть готові до ранку, — промовив він, не відводячи погляду від монітора. — І ми підемо ще вище. До тих, хто керує з тіні.

Максим кивнув:

> — Вони вже знають, що ми на підході. Чекай їхніх спроб знищити свідків, підкупити прокурорів і навіть атакувати нашу інфраструктуру.

Денис серйозно подивився на нього:

> — Нічого не буде випадковим. Ми передбачимо кожен їхній крок. Це гра, де помилки неприпустимі.

Зранку команда була на місцях. Усюди, де могли з’явитися свідки або документи, стояли оперативники, камери, датчики. Всі розуміли: це не просто рейд — це масштабна зачистка з метою знищення структури Тарасова від низу до верху.

Денис дивився на карту Києва, яка світилася червоними мітками — арешти, вилучені об’єкти, нові свідки. Він відчував ритм цієї гри, як диригент оркестру, де кожен рух мав значення, а кожна пауза — небезпеку.

> — Починаємо наступний етап, — сказав він нарешті. — Не відступаємо. І не забуваємо: за кожним кроком закони, доказ і свідок. Тільки так ми зламаємо цю систему.

Над Києвом знову піднявся туман. Але цього разу він не був похмурим. Він був сигналом того, що в місті почалася справжня війна з тінню — війна, яка могла змінити все.

І Денис знав: удар у відповідь лише почався. Тому треба тримати удар і завжди бути готовим.