Розділ 73: Облава

Ранок настав похмурим і холодним. Над містом висів сірий туман, ніби сам Київ знав: цього дня станеться щось велике. Денис стояв біля оперативного мікроавтобуса, оглядаючи команду. В його очах був спокій, але спокій того, хто знає: помилка коштуватиме дорого.

> — Ніяких помилок. Входимо чітко за планом. Усіх затримуємо без розмов, документи на столах не чіпати. Наша мета — Тарасов і його "партнери", — коротко нагадав він.

Команда слухала уважно, без зайвих слів. Кожен знав свою роль, кожен відчував, що це не просто рейд — це вихід на головну ціль, на верхівку системи, яка роками керувала містом з тіні.

Максим перевіряв апаратуру: мікрокамери, шифровані рації, переносні сервери для негайного копіювання даних.

> — У нас буде лише п’ять хвилин, максимум десять. Далі все може зірватися, — нагадав він, уважно слідкуючи за даними планшета.

Денис кивнув. Все було сплановано і розраховано до секунди. Жодних непередбачуваних рішень, жодних героїчних самовідданостей. Це була облава професіоналів, мисливців на верхівку кримінальної мережі.
---

Спорткомплекс стояв віддалено від людних місць. За високим парканом із камерами спостереження та охоронними системами ховався сучасний зал із басейном, залами для тренувань і конференцій. Зовні все виглядало офіційно, і будь-який перехожий не запідозрив би нічого нелегального.

Денис глянув на годинник: 8:27.

> — Починаємо, — кинув він коротко.

Дві групи одночасно атакували. Одна через головний вхід, інша через службовий. Все відбувалося блискавично: вибиті двері, крики, брязкіт зброї об підлогу, запах адреналіну в повітрі.

В залі для конференцій Тарасов і ще шестеро людей сиділи за столом. На секунду вони завмерли, не розуміючи, що сталося. Потім хтось спробував втекти, але Денис вже дав команду:

> — На підлогу! Обличчям вниз!

Один із охоронців потягнувся до пістолета, але Максим ударом збив його на землю. Інші намагалися опиратися, але оперативники діяли бездоганно.

Все тривало не більше двох хвилин. Система безпеки, охоронці, хитрі схеми — нічого не допомогло проти злагодженої роботи команди.

> — Чисто! — доповіли оперативники, стоячи над поваленими ворогами.

Тарасов лежав на підлозі, стиснувши зуби. Його очі блищали від злості і страху водночас. Він розумів: сьогодні шансів немає.
---

За півгодини Денис вже сидів в фургоні, переглядаючи вилучені комп’ютери, телефони та документи. Максим сидів поруч, уважно фільтруючи інформацію:

> — Тут не тільки обіг грошей, — зауважив він. — Є списки “чорної каси”, зв'язки з високопосадовцями, контракти на замовлення конкретних людей…

Денис підняв очі на Тарасова, якого повели повз них у кайданках.

> — Ти програв, Кирило, — сказав він спокійно. — Твоя гра закінчилася.

Тарасов лише сплюнув собі під ноги, його погляд палав від ненависті. Але Денис залишався спокійним, холодним, мов лезо бритви.

> — Це тільки початок, — сказав він Максиму. — Коли ми відкриємо все, що вони приховали, підуть ще більші риби.

Максим посміхнувся куточком рота:

> — Мабуть, варто готувати другу хвилю арештів.

Денис кивнув:

> — Працюємо.

Вони мовчки обмінялися поглядами. Київ спав десь на відстані, не здогадуючись, що в його серці розпочався полювання на тих, хто роками ховався в тіні. Денис відчував, що це лише початок. І вже невдовзі всі головні гравці, які вірили у власну непомітність, опиняться в прямих променях світла — під його прицілом.
---

Поки фургон рухався до штабу, Денис переглядав план на наступні дії. Він знав, що цей успіх дає не лише захоплення Тарасова, а й шанс вийти на тих, хто завжди залишався в тіні: політиків, фінансистів і силовиків, які були частиною його мережі.

> — Підготуємо докази, — сказав він Максиму, — і почнемо систематично розчистку. Один за одним. Ніхто не сховається.

Максим кивнув:

> — І перші прецеденти будуть наочно демонструвати, що закони діють для всіх.

Денис коротко посміхнувся:

> — А головне — для них, хто думав, що вміє грати злочинно і безкарно.

Фургон наближався до штабу, а команда мовчки обдумувала, як перетворити вилучені дані на справжню мережу доказів. Адже попереду були не лише арешти, а й стратегія: хто підставний, хто справжній бос, хто піде на співпрацю, а хто спробує чинити опір.

Денис відчував холодне задоволення мисливця, який вже побачив своїх жертв у пастці. І у цю мить він точно знав: полювання тільки почалося.