Розділ 71: Полювання починається

Наступного ранку Денис вже був на ногах о шостій. Він не любив чекати, а після погроз із невідомого номера вирішив діяти на випередження. У невеликій кімнаті штабу, де пахло кавою та напругою, зібралася вся команда: Максим, кілька досвідчених оперативників і двоє новачків, які рвалися в бій, але ще не мали досвіду справжньої небезпеки.

Денис розгорнув карту міста на столі, його пальці ковзали по відмічених червоним місцях.

> — Офіс на Печерську починає роботу о дев’ятій. Ми повинні встигнути туди першими. Збираємо максимум інформації: хто заходить, хто виходить, що вивозять, — промовив він повільно, але з холодною рішучістю. — Кожен дрібний рух може дати нам підказку.

Максим, присівши навпроти, швидко клацав по планшету:

> — Я вже підключився до камер сусіднього будинку. Є повний огляд на задній вхід, паркінг і частину внутрішнього двору.

Один із новачків, Ігор, обережно підняв руку:

> — Брати з собою зброю.

Денис холодно подивився на нього:

> — Лише якщо буде чіткий наказ. Ми працюємо тихо. Поки що це — розвідка, а не штурм. Пам’ятайте: кожен крок повинен бути точним, і жодних необережних рухів.

Група розділилася: частина зайняла позиції біля заднього входу, інші — в автомобілях неподалік, готові в разі потреби блокувати виходи або підстрахувати колег.

Максим сидів в авто разом із Денисом, стежачи за камерами у реальному часі. Люди виходили з офісу: на вигляд звичайні працівники — чоловіки в костюмах, жінки з ноутбуками. Але щось насторожило Дениса. Він помітив одного типового “менеджера” — занадто нервового, часто оглядався, ніби відчував, що за ним стежать.

> — Хто це? — спитав він у Максима.

Максим швидко пробив його по базі даних.

> — Степан Савчук. Ніби бухгалтер фірми. Але три роки тому його затримували за організацію фіктивних підприємств. Справа закрита через “відсутність складу злочину”.

> — Пташка в клітці, — промовив Денис, ледве помітно стискаючи кулак.

Вони вирішили простежити за Савчуком. Той сів у чорний “Мерседес” і рушив вулицями столиці. Денис відчував напругу: будь-який необережний крок може зірвати слідство або стати смертельним для когось із них.
---

Стеження тривало майже дві години. Савчук петляв містом, перевіряючи, чи не їде хтось за ним. Його нервовість зростала з кожною хвилиною, що Денис і Максим спостерігали за ним через камери і біноклі. Врешті він заїхав в підземний паркінг біля старого бізнес-центру, місця, яке вже фігурувало у фінансових документах на флешці.

Денис дав знак команді: діяти обережно, не піднімати зайвої уваги.

Максим вивів на екран плани будівлі:

> — Там приватні офіси, одна компанія фігурувала в грошових переказах, які ми бачили на флешці. Здається, ми знайшли одну з нір.

Денис посміхнувся, але усмішка не доходила до очей:

> — От і знайшли одну з нір.

Вони зайшли в будівлю через службовий вхід, пред’явивши ордер на перевірку офісу. Охоронець намагався заперечити, але Денис холодно промовив:

> — Можете викликати керівника. Але ми все одно зайдемо.

Всередині офісу все виглядало ідеально: акуратні столи, ноутбуки, папки. Але Денис відчував запах брехні і страху, який виходив від працівників. Максим підключив спеціальний пристрій до сейфа. Через кілька хвилин замки клацнули, і дверцята відчинилися. Всередині лежала незареєстрована готівка, паспорти на різні імена й флешки.

Денис взяв одну флешку і підняв її перед очима команди:

> — Це тільки початок, — сказав він. — Тепер в нас є їхня кров.

Максим усміхнувся, відчуваючи присмак перемоги:

> — І ми пустимось по їх сліду.

Поки вони пакували знайдені докази, Денис не відводив очей від вікон: він розумів, що “Сенатор” може вже знати про їхню присутність в місті. Кожна хвилина затримки — це новий ризик.

> — Ми вже близько до центру, — промовив Денис тихо, — і кожен крок може стати вирішальним.

Він дивився на місто, де сотні людей йшли за своїми справами, не здогадуючись, що кілька чоловіків із відданістю і холодним розумом прокладають шлях до правди.

Максим, як завжди, думав про технології, плани і можливі варіанти розвитку подій. Але навіть він відчував хвилювання: сьогоднішня операція могла стати точкою неповернення.

Денис мовчки простягнув флешку новому співробітнику:

> — Бережи це. Кожен файл — це доказ, і кожен доказ — крок до того, щоб світ дізнався правду.

Сонце тільки піднімалося над містом, а полювання вже почалося. І Денис знав: повернення назад немає.