Розділ 70: Сліди ведуть до столиці

Київ прокинувся під завивання сирен, гудіння трамваїв і машин, що поспішають на роботу. Старовинні вулички і сучасні хмарочоси одночасно нагадували про історію та сучасність, але для Дениса і Максима це було більше, ніж просто місто — це була шахівниця, де вони шукали сліди великої гри, яка могла похитнути не лише життя окремих людей, а й систему цілком.

Флешка, яку приніс бухгалтер, відкрила перед ними неймовірний обсяг інформації. Платежі, підставні компанії, маршрути людей і товарів — усе вказувало на одне: центр керування перебував у самому серці столиці.

В тісному кабінеті слідчого управління, заваленому папками, ноутбуки миготіли електронними таблицями та картами. Денис сидів над картою міста, відмічаючи потенційно небезпечні місця червоним маркером.

> — Ось тут тримають “живий товар”, — показав він на склад біля Дарниці. — А тут — офіс підставної IT-компанії, через яку відмивають гроші. Усе було визначено і зафіксовано.

Максим, ковтаючи гірку каву, крутив в руках новий планшет. Подарунок від бухгалтера, якому врятували життя, став не просто інструментом — це був символ нових можливостей. Хоч Максим і не мав таких принципів, як Денис, він відчував: кожна дрібниця може стати вирішальною.

> — І найголовніше… Офіс на Печерську. Легальна юридична фірма. Але через її рахунки проходять мільйони доларів щомісяця. Тут ховається хтось великий.

Денис повільно затягнувся сигаретою, спостерігаючи за тінями, що відкидали лампи кабінету на стіни.

> — Час перевірити їх. Але акуратно. Якщо Сенатор дізнається, що ми близько, він зачистить усе.

Максим знизав плечима:

> — Тоді треба діяти краще і швидше за нього.
---

Вони розділили обов’язки: Денис зі своєю невеликою групою почав “повільно” заходити з боку складу на Дарниці — фіксуючи відео, фотографуючи документи, збираючи докази, щоб ніщо не пройшло повз увагу. Максим і його технічна команда взялися за офіс IT-компанії: прослуховування, стеження, ретельний аналіз поштових скриньок та серверів.

Кожен день приносив нові знахідки: контракти з підробленими підписами, фальшиві сертифікати, записи телефонних розмов, які прямо вказували на міжнародні зв’язки. Денис все частіше відчував, що вони зачепили не просто кримінальне угруповання, а цілу інфраструктуру влади, заховану під маскою законності.

Особливу увагу привернули кілька імен: один із директорів юридичної фірми раніше працював у великому політичному штабі, інший був знайомий із суддями Верховного суду. Денис відчував холод у серці: ця павутина вплетена у саму систему.

> — Тут не просто кримінал, — пробурмотів він, переглядаючи файли. — Це — ціла система.

Максим подивився на нього серйозно:

> — І ми тільки почали її розкопувати.

Нічого не можна було залишати поза увагою. Денис розумів, що кожен документ — це доказ, який може врятувати чиєсь життя, чи зруйнувати кар’єру злочинця, вплинути на справедливість в місті, а можливо, й в країні.
---

Наостанок того дня, коли місто вже занурювалося у сутінки, Денис отримав СМС із невідомого номера:

> “Якщо не зупинитесь — наступним буде хтось із ваших.”

Він уважно перечитав повідомлення, стер його й вимкнув телефон. Момент мовчання заповнив кімнату. Максим розумів сенс і міг передбачити наступні ходи ворога, але Денис вже будував власну стратегію:

> — Значить, ми справді близько, — спокійно сказав він і, посміхнувшись уголос, додав: — І тепер ми не зупинимось.

Їхнє дихання стало спільним ритмом плану, який мав не просто викрити, а ліквідувати корупційні ланцюги від самого центру. Кожен з них знав: попереду не буде легких днів, кожен крок може бути останнім, але зупинитися зараз означало здати все — і людей, і систему, яку треба було викривати.

Київ продовжував жити своїм життям, не здогадуючись, що десь у його лабіринтах вже ведеться тиха, точна і смертельно небезпечна гра за справедливість. Денис і Максим були на старті останньої фази. Їхні сліди вели в серце міста — туди, де вирішується все.

І тепер кожна тінь, кожен дзвінок, кожен крок могли стати вирішальними.

> — Наступна зупинка — Печерськ, — промовив Денис, відчуваючи, як серце стискається і водночас наповнюється рішучістю. — Там ховається “Сенатор”.

Максим кивнув:

> — І ми знайдемо його. Не важливо, хто допомагає, хто стоїть на шляху. Все буде на своїх місцях, якщо на те воля Господа.

Місто сяяло нічними вогнями, а два чоловіки вже думками і планами були глибоко всередині павутини, яку збиралися розплутати раз і назавжди.