Розділ 65: Останній раунд

Фінальний удар завжди має бути точним.

Денис і Максим готувалися ретельно. Кожен рух, кожне рішення мало значення. Вони знали: помилка коштує дорого — життя або свобода могли втратити за хвилину необережності. Вони розуміли, що на зустрічі будуть не просто кримінальні виконавці, а справжні хижаки: люди, які роками відкуповувалися, залякували, брали хабарі та вбивали тих, хто ставав на їхньому шляху.

— Ми працюємо швидко. Мінімум слів. Максимально зафіксуємо все, — нагадав Денис, вдивляючись в карту місцевості, розклеєну на стіні їхньої тимчасової бази. Він проводив пальцем по маршруту під’їзду, виходів, можливих місць для укриття та шляхів відступу.

— Немає права на помилку, — тихо промовив Максим. — Один неправильний крок — і нас розірвуть.

Денис стиснув зуби. Він знав: страх є, але він не повинен керувати діями. Їхня сила — в точності та холодному розрахунку. Вони мали чіткий план: використати обладнання для прихованого запису, передати дані в центр в реальному часі, і тоді, коли всі знатимуть правду, провести затримання на гарячому. Все повинно було виглядати так, ніби вони прийшли на чесну угоду, а не на рейд.

На призначену годину Денис заїхав на територію котеджу сам. В піджаці прихована міні-камера, яка знімала все в високій якості. Пальці спокійно торкалися керма, але серце билося швидше, ніж зазвичай.

Всередині — розкіш та відчуття зневаги до закону. Багато присутніх вже давно втратили інстинкт самозбереження, покладаючись на підкуплених чиновників і особисті зв’язки. Люди тут звикли, що гроші вирішують все.

— Вітаємо, — пролунало від одного із “господарів”. — Ви готові вкладатися в справу?

— Готовий вкладатися, якщо побачу гарантії, — холодно відповів Денис. Його очі уважно оглядали всіх присутніх: жести, погляди, напруження м’язів — все свідчило про те, хто слабкий, а хто готовий до бою.

Максим залишався в машині за кількасот метрів, контролюючи запис, передавав все у центр. Кожен жест, кожне слово — доказ у руках слідчих. Загін спецпризначенців був на поготові.

Денис помітив знайоме обличчя: прокурор, який роками “зливав” справи про підпільні клуби та контрабанду. Його поява означала лише одне: ці люди відчувають свою безкарність і готові брати на себе більше, ніж потрібно.

> — Отакої, — пробурмотів Денис собі під ніс. — Тепер все стане ще цікавіше.

Вони почали розкладати умови: суми “податків”, які Денис мав би платити, імена прикриттів серед поліції та адміністрації, шляхи обходу контролю. Кожне слово, кожна цифра підтверджувала масштаби корупції.

> — Ми захищаємо своїх, — підморгнув один із них, сприймаючи Дениса за чергову жертву, яка погодиться мовчки.

Денис лише кивнув, і в той момент подав умовний сигнал.

Через три хвилини двері котеджу вилетіли від удару спецпідрозділу.

— Всім на підлогу! — пролунало з усіх сторін.

Денис стояв непорушно, тільки в кутиках губ промайнула ледь помітна усмішка. Він бачив страх на їхніх обличчях, хоча вони намагалися його приховати.

— Тепер вони зрозуміють, — подумав Денис. — Кому вони служили, хто за ними стоїть, і хто контролює ситуацію.

Мережу вдалося задокументувати повністю. Докази: відео, аудіо, документи, електронні сліди. Всі були в руках слідчих. Кожен крок злочинців — записаний, збережений, готовий до суду.

Коли Денис вийшов надвір, Максим вже чекав на нього із задоволеною усмішкою.

— Як завжди бездоганно, — сказав він, вивчаючи реакцію Дениса.

— Це ще тільки перший рівень, — відповів Денис. — У цій грі справжні боси сидять ще глибше.

Максим кивнув. Вони обоє знали: сьогоднішня перемога — лише крок на довгій дорозі. Але сьогодні — вони виграли. І хоча попереду чекав новий виклик, вони залишалися готовими до нього.

> "Правда перемогла сьогодні. Але ми маємо зробити так, щоб вона перемагала завжди," — подумав Денис, дивлячись на місто, яке прокидалося після ночі.

Відчуття перемоги змішувалося із розумінням, що гра лише почалася. Справжні боси ще на свободі, і тепер вони знають: хтось прийшов, щоб їх ловити.

> "Хочеш вижити в цій системі — будь швидким, точним і холодним. І не бійся йти до кінця," — нагадував собі Денис.

Вони сідали в машину, а за спинами залишався котедж, який тепер став символом того, що навіть у найтемніших куточках влади можна знайти світло.

Сьогодні перемогли вони. Завтра — почнеться нова битва.