Розділ 61: Тінь криптобізнесу

> Ланцюг блокчейну може бути прозорим.
Але руки, що ним користуються, — часто дуже брудні.
---

Після справи з “золотом прокурора” Денис не мав ілюзій: кожен новий корінь зла, який вони зрізали, виростав із цифрової тіні. Там, де раніше були валізи з готівкою, тепер — коди, шифри, токени.
Світ став чистішим зовні, але бруд залишився — просто змінив формат.

Максим сидів над ноутбуком, очі в екрані світилися блакитним відблиском.
— Дивись, — сказав він, виводячи на монітор схему переказів. — Один із акаунтів, через який відмивали гроші з продажу зброї, йде на криптобіржу, зареєстровану в Естонії. Але її підтримка фізично — в Києві. І навіть не ховається.

— Де саме? — спитав Денис.

— Коворкінг біля метро Либідська. Називаються “QuantumFuture”. Красиво, правда?

— Звучить, як айті-євангелісти, — криво посміхнувся Денис. — Але запах у таких зазвичай не з кремнію, а з нафтодоларів.
---

Коворкінг був новенький, стерильно-білий, із кавомашинами й ароматом свіжої фарби. Молоді обличчя, худі, ноутбуки, криптоплакати з написами “Decentralize the World”.
Денис і Максим спостерігали з кав’ярні навпроти, міняючись камерами й об’єктивами.

Шестеро людей — п’ятеро чоловіків і одна жінка. Всі виглядали як типовий технічний персонал: сорочки, худі, рюкзаки. Але за кожним з них тягнувся шлейф.

— Перший — колишній співробітник “CryptoLine”, дніпровського обмінника, який закрили після скандалу з фінансуванням “сірих” офшорів, — промовив Максим. — Другий має родича в Панамі, засудженого за відмивання. Третій — “білий хакер”, який раптом зник з публічного поля рік тому.

— І всі в одному офісі, — констатував Денис. — Схоже на клуб привидів.
---

Після тижня спостережень вони отримали перші результати. Максим вийшов на ланцюг транзакцій: кожного тижня через “QuantumFuture” проходило близько двох мільйонів доларів у криптовалюті.
Операції виглядали законно: клієнти, обмін, комісії. Але за схемою стояв “міксінг” — процес, коли кошти змішуються в загальному шляху, втрачаючи зв’язок із джерелом. Тобто, вийшли, як оплата за благодійні внески за продукти для голодних, а прийшли на рахунок ділка, який торгує зброєю. 

— Вони не просто обмінюють гроші, — пояснював Максим. — Вони стирають їхню історію. Після цього навіть ФБР не відстежить, звідки пішли кошти і куди прийшли.

— І хто їхній клієнт? — спитав Денис.

— Судячи з IP-з’єднань — той самий контингент, що і в справі бази під Дніпром. Нарко, зброя, проституція. Але тепер все — “в цифрі”.
---

Офіційно Денис не мав права діяти без дозволу. Але чекати — означало втратити слід.
Вони з Максимом вирішили діяти паралельно: зібрати доказову базу і передати СБУ, але одночасно — спробувати натиснути на “слабку ланку”.

Вечір. Бар на Печерську. Молодик у чорному худі передає комусь флешку. Максим знімає все прихованою камерою.
Через десять хвилин хлопець сидить у підвалі старої будівлі, навпроти Дениса.

— Ми не з поліції, — почав Денис. — Ми з тих, хто не продає правду.
— Я не хочу сідати, — відповів хлопець, нервово кусаючи губу. — Я дам вам усе. Коди, схеми, доступи. Але ви повинні мене захистити.

— Від кого?

— Від “Ради”.

Денис із Максимом переглянулися.

— Якої “Ради”?

— Так вони себе називають. Рада — як орган управління. Тільки тіньовий. Там бізнесмени, айтішники, юристи, навіть один політик. Кожен відповідає за свою ланку — хтось за крипту, хтось за готівку, хтось за людей. Ніхто не бачить усієї схеми. Але я бачив частину коду. Вони через “QuantumFuture” відмивають гроші з усього світу. Навіть терористи з Близького Сходу там проходили.

Максим тихо переписував логіни, паролі, фрагменти коду, які хлопець показував на телефоні.
Денис дивився в його очі — там не було брехні, лише страх і втома.

— Скільки часу це працює? — спитав він.

— Близько трьох років. Вони почали як звичайна криптокомпанія, а потім “зайшли” великі гроші. Хтось із верхівки силовиків їх кришує. Без цього вони б не вижили.

— І ти все це злив нам, просто щоб вижити?

— Так, — хлопець кивнув. — Бо якщо не я, то мене.
---

Після допиту вони сиділи в машині. Дощ бив по даху, небо над Києвом було сірим і важким.
Максим переглядав флешку. На ній — сотні гігабайтів даних: транзакції, чати, резервні ключі, архіви документів.
— Це може стати бомбою, — сказав він. — Якщо хоча б частина правди підтвердиться, впаде пів системи.

— Впаде, — погодився Денис. — Але тільки якщо ми доведемо, що ці ланки сходяться нагору. Бо “Рада” — це не просто крипта. Це модель держави, тільки тіньової.

Максим підняв погляд:
— І хто тепер їхній головний ворог?

— Ми. Але не ми одні.
Денис глянув у вікно: у відблисках неону він бачив власне віддзеркалення — очі людини, яка стоїть на межі між законом і хаосом.

— Вони думають, що ланцюг блокчейну не зламати, — сказав він тихо. —
Але ми знайдемо ланку, яку тримає людина. А людина — завжди слабша за код.
---

Наступного ранку матеріали пішли в СБУ.
А в новинах тихо з’явився заголовок:

> “Криптобіржа QuantumFuture тимчасово призупинила діяльність через технічні причини.”

Денис усміхнувся без радості:
— “Технічні причини”…
— Так у них називається правда, — додав Максим.

Вони обидва знали — це лише початок.
Бо коли гроші зникають у блокчейні,
то й правда може опинитись там же — у темряві без кінця.