Розділ 34: Тінеткач

Ніч принесла не спокій. Дані, які надходили з «коду зради», стали нестабільними. Деякі з них суперечили логіці, інші — одна одній. Здавалося, що хтось спотворює джерела, вкладаючи в них подвійні, а часом і потрійні сигнали. Це була не просто ворожа активність — це була витончена, глибоко продумана гра в тінях.

Макс перший сказав це вголос:

> — У нас новий гравець. Хтось, хто бачить наперед, як ми думаємо. І, здається, вже зіграв кілька ходів.

Його назвали Тінеткачем — бо він зшивав правду і брехню в павутину, яку майже неможливо було розплутати. Він вкидав у систему фальшиві зізнання, які виглядали як щирі, свідчення — підписані справжніми підписами, викриття — з деталями, яких не знала навіть команда Дениса. Навіть професійні аналітики ламали голову, що з того — правда.

У внутрішньому чаті з антикорупційною мережею Денис отримав повідомлення:

> «Схоже, в нас кріт. Але можливо, що й не один. Тримайся, брате. Ми з тобою, поки не потонув».

Але він не був певен, хто це писав. І це лякало.

Злом довіри

Найгіршим стало те, що довіра почала розсипатися. Один зі старих знайомих Дениса, оперативник із прозорою репутацією, почав ухилятися від зустрічей. Інший — надто активно підтримував дії, що виявились пасткою. Тобто діяти жорстоко, бо так написано, не зважаючи на милосердя до людини,  яка помилилась.

> — А якщо він просто виживає, як і ми? — кидала Анжела, єдина жінка в команді, з холодною аналітикою в голосі.

> — Можливо, — відповідав Денис. — Але в такій грі ті, хто виживає будь-якою ціною, — вже не з нами.

Система тиснула на всіх. Хтось здавався, хтось мовчав, а хтось перетворювався на зрадника не тому, що хотів, а тому що не бачив іншого виходу.

Тінеткач дає сигнал

Зашифроване повідомлення, яке Макс ледве розблокував, мало заголовок:

> «Герої гинуть, а система виживає. Чи готові ви до наступного кроку?»

Це був виклик. Прямий, зухвалий, лукавий. Від Тінеткача.

Його план був простий у своїй жорстокості — посіяти хаос серед правди, щоб навіть найчистіші виглядали винними. Підставити кількох чесних, виставити їх як подвійних агентів, а тим, хто зрадив — підкинути фальшиві акти героїзму.

> — Він не просто нас плутає, — прошепотів Денис. — Він створює нову реальність. Де зло маскується не під добро, а під нову реальність. А висвітлення цього і доведення, що це підтасування і лукавство --- названо божевіллям.

Скляні люди

В аналітичному звіті Макса з’явилась помітка:

> «В середині системи виживають лише "скляні люди" — прозорі, але холодні. Не тому, що не мають совісті, а тому, що знають: будь-яка щирість — це мішень». Тому вони не мають совісті, бо вона замінена лукавством.

І все ж... були ті, хто залишався вірним. Неначе дивакуваті пророки серед занепалого храму, їхні вчинки здавались наївними, іноді навіть ризикованими. Але саме завдяки ним ще існував рух спротиву. Один слідчий з обласного управління надіслав відео, де сам визнає: його шантажували, але він відмовився підписувати фальшиві документи. Тепер його звільнено — але він вільний в своїй праведності і надії на істину.

Денис передивився відео тричі. І, попри усі підозри, повірив.

Нитка з темряви

На світанку Макс виклав першу аналітичну карту дій Тінеткача. І зловив тонку закономірність — усі підстави, вся дезінформація вела до одного кабінету, офіційно порожнього.

> — Це не просто ігри розуму, — сказав він. — Хтось, хто має доступ до внутрішніх баз. Можливо, навіть із нашої команди в Центрі.

Це означало, що Тінеткач поруч. Можливо, в сусідньому крилі. Можливо, вже спостерігає.

Денис закрив ноутбук. Далі — тиша. Але не та, що обіцяє спокій. Та, що схожа на вдих перед бурею.

> — Ми йдемо по тонкому льоду, — сказав він. — Але якщо ми зупинимось — він зламається не тільки під нами. А під усіма.

Він знову набрав того, хто підписався в чаті просто як "Поки не потонули". У голосі — надія. Але й пильність.