Розділ 10: Випробування для слідчого

Денис давно знав: працювати в поліції — це не просто служба. Це постійна боротьба. Зі злочинцями, із системою, іноді — навіть із собою.
За роки роботи він нажив чимало ворогів. Когось посадив, комусь зламав схеми, когось змусив говорити. Але тепер, після викриття Павла, усе стало інакше. Це вже не була чергова справа — це була війна.

Відверті погрози почали з’являтися майже відразу. Анонімні дзвінки, повідомлення з натяками, дивні погляди колег, які раптом стали уникати розмов із ним. Денис намагався не звертати уваги, але відчував — його обкрутили, мов павутиною.

Коли ж він дізнався, що проти нього готують підставу, усе стало на свої місця.
Йому «випадково» підкинули докази в справі, яку він розслідував — підроблені відбитки пальців, документи, що мали створити враження, ніби саме він фальсифікував матеріали. А наступного дня в прокуратуру прийшло анонімне повідомлення: “Слідчий Денис Гринь причетний до маніпуляцій із доказами”.

Він відчував, що наближається буря. Але не знав, з якого боку вона вдарить.

---

Михайло з’явився несподівано.
Сивий, спокійний, з поглядом людини, яка бачила все. Майор внутрішньої безпеки, так звана «поліція над поліцією». Він звітував безпосередньо міністру і мав власну мережу законспірованих підлеглих. Та навіть більше — він був людиною віри. І саме це відрізняло його від інших.

Бог дав йому здатність бачити трохи глибше — не очима, а серцем.
І одного ранку Михайло відчув щось тривожне. Думка не відпускала, немов хтось шепотів в душі: “Допоможи йому. Поки не пізно.”
Він зрозумів — йдеться про Дениса.

Вони зустрілися в дворі відділку. Денис саме виходив із кабінету, коли Михайло окликнув його.
— Денисе, будь обережний, — сказав він неголосно. — Ворог вже почав діяти. І скоро ти будеш змушений зробити вибір. Але пам’ятай: правда завжди сильніша за брехню.

— Що ти маєш на увазі? — здивувався слідчий.
— Скоро побачиш сам. Не бійся, але будь готовий.

Денис не надто зрозумів, але слова Михайла засіли десь глибоко. Наче попередження, що ще знадобиться.
---

Наступного дня його викликали до керівництва.
Начальник, сивий полковник із байдужим поглядом, мовчки перегорнув папери й сказав:
— На тебе надійшла серйозна скарга. Тебе звинувачують у фальсифікації доказів в справі Савченка. Поки триває перевірка, ти відсторонений.

Денис мовчав. Серце калатало, але обличчя залишалося спокійним.
Він бачив — це добре сплановано. Його хочуть вибити з колії, змусити втратити самоконтроль, зламати.

— Я зрозумів, — тихо відповів він і вийшов, не грюкнувши дверима.

Його колеги мовчали, коли він проходив коридором. Дехто відвертався. Дехто шепотів.
Так завжди — коли на когось падає тінь, усі роблять вигляд, що його не знають.
---

Того вечора Денис сидів у квартирі з порожнім поглядом.
Він знав, що вороги — не в темних підворіттях, а тут, поруч, в кабінетах, де висить герб і стоїть прапор.
І якщо він не діятиме — вони його просто зітруть.

Він зателефонував єдиному, кому довіряв — старому прокурору Климчуку.
— Маємо проблему, — коротко сказав він.
Климчук відповів без пафосу:
— Приїжджай. Розберемось.

Разом вони переглянули матеріали, які “знайшли” в кабінеті Дениса. І швидко помітили — підробка. Груба, але професійно замаскована.
Фальшиві відбитки пальців, підроблені дати, навіть змінені підписи експертів. Робота людей, які знали, що роблять.

— Це справа рук тих, хто боїться правди, — сказав Климчук. — І, схоже, вони з твого ж відділу.

Денис кивнув. У нього вже не залишалося сумнівів: Павло і його “зв’язки” в системі діють відкрито.
Тепер все вирішувалося не в залі суду, а не за лаштунками, де панують страх і гроші.
---

Михайло, тим часом, теж не сидів без діла.
Він отримав через своїх людей кілька внутрішніх рапортів і зрозумів: проти Дениса розгорнули спецоперацію з дискредитації.
І що цікаво — наказ ішов не від начальства, а знизу. Від тих, кого Денис колись торкнувся своїми розслідуваннями.
Він помолився того вечора, попросивши у Бога мудрості. І саме тоді йому відкрилася деталь, яка все пояснювала.
Ім’я людини, що організувала підставу. Того, хто тягнув за нитки, прикриваючись чужими руками.

Михайло не став тягнути. Наступного дня він зустрів цю людину — високопосадовця з відділу внутрішньої перевірки, який давно продавав інформацію за гроші.
Вони стояли в темному під’їзді старої будівлі, куди Михайло викликав його під приводом перевірки.

— Ти ще маєш шанс, — сказав Михайло спокійно, дивлячись йому просто в очі. — Зупинись, поки не пізно.
— Думаєш, твої слова щось змінять? — насмішкувато відповів той. — Система сильніша за тебе, майоре.
— Система — ніщо без людей, — твердо сказав Михайло. — І Бог завжди розкриває зло, навіть коли всі мовчать.

Той лише відвернувся. Але насіння сумніву вже було посіяне.
---

Наступного ранку в прокуратуру надійшли результати експертизи.
Усі підроблені документи виявились змонтованими. Докази, “знайдені” в кабінеті Дениса, не відповідали справжнім бланкам і підписам.
Змова розвалилась. Кількох фігурантів оголосили в розшук, решту затримали.

Коли Денис повернувся до відділку, його зустріли мовчанням. Дехто опустив очі.
Він не тріумфував — просто спокійно пройшов до свого кабінету.
На столі лежав короткий запис: «Бачиш, правда все одно перемогла».

Він зрозумів, від кого це.
Того ж вечора Денис подзвонив Михайлу.
— Як ти дізнався? — запитав він.
— Бог відкрив мені, — відповів той просто. — І я лише зробив те, що мав.

Денис мовчав кілька секунд. Потім посміхнувся.
— Мабуть, тепер я починаю розуміти, чому тебе називають праведним.

Вони обидва знали: це було не останнє випробування. Але після цієї історії Денис вже ніколи не буде тим самим.
Вперше за багато років він відчув — він не сам. І, можливо, не все у світі вирішують гроші, страх і влада.