Глава 1

То був звичайний вечір неділі. Людей на вулиці майже вже не було, всі повернулися у свої теплі будинки, до родин або домашніх тварин які віддано на них чекали. Лише пара людей зараз знаходилися поруч зі старим кафе, яке зливалося з кольором сірих вулиць і не дивлячись на ліхтарі що освітлювали вулицю, нічим не відрізнялося від інших будинків. Господар цього закладу був не молодий, і більше відносив свою забігайлівку до маленького бару, але дочка була іншої думки і намагалася вдихнути в таке старе місце нове життя. Явно сподіваючись, що невелике кафе зможе приносити до їхньої родини набагато більше грошей, ніж у нього вклали.

Біля цього самого закладу й стояло кілька людей, які збиралися вже розходитися додому.

- Бережи себе, Дів! - рудоволоса посміхнулася і помахала шатенці, яка помахала їй у відповідь. - Будь обережна, повертаючи в провулки!

- Добре!

Дівчина втомлено позіхнула. Сьогоднішня зустріч випускників була веселою та стомлюючою водночас. Шатенка була рада зустріти своїх колишніх однокласників та дізнатися, що ж змінилося у їхніх життях після випуску. Дівіна із задоволенням сміялася над жартами та спогадами друзів, розглядала фотографії дітей, чоловіків або ж слухала цікаві історії, що трапилися під час навчання в університеті. Але ближче до дванадцятої години їм усім довелося розійтися. Адже завтра на них чекав новий робочий день, від якого, як мінімум Дівіні, було не втекти.

Шатенка працювала аспірантом у пологовому будинку, і незважаючи на те, що дівчина закінчила медичний на акушера гінеколога, так просто бажану роботу не змогла отримати. На відміну від усіх, хто зібрався сьогодні у кафе, вона жодної краплі алкоголю не випила. Адже її будь-якої миті могли викликати на роботу, щоб когось замінити, або ж, не дай боже, їй потрібно буде допомогти якомусь перехожому. Принаймні Дівіна дуже на це сподівалася.

Ідучи повільно вже темними вулицями, де ліхтарі працювали через один, а то й два, дівчина думала про те, як прийде додому і впаде на теплу постіль, обійме подушку і провалиться в приємний світ Морфея. Очі потроху злипалися, і доводилося докладати зусиль, щоб випадково не спіткнутися об власну ногу через втому.

З думок дівчину вивів дзвін пляшки, яку хтось штовхнув ногою. Дівіна підняла погляд з-під ніг і побачила попереду трьох чоловіків, які, судячи з їхньої ходи, непогано випили кілька годин тому. Вони теж помітили дівчину, яка втиснула голову в плечі і злегка прискорила крок, сподіваючись якнайшвидше пройти повз них і залишитися непоміченою, але надія розбилася об скелі жорстокої реальності.

Один із чоловіків, коли вона проходила повз, різко схопив за руку і потяг до себе. Дівчина насилу стримала в собі переляканий вигук. Її погляд судомно метнувся у бік невідомого, який зло посміхнувся.

- Куди поспішаєш, красуне? - неприємний запах алкоголю відразу ж вдарив у ніс, шатенка мимоволі скривилася.

- Пустіть, - благала та, але чоловіки лише залилися реготом.

Вони почали тягти Дівіну в один з темних провулків, де збиралися весело провести з тою трохи часу, а потім вони просто залишать шатенку в провулку і підуть далі веселиться, як ні в чому не бувало. Ось тільки, їхній план несподівано був зруйнований.

Чоловіки навіть не встигли затягнути дівчину в провулок, як з нізвідки з'явився величезний чорний вовк і зімкнув ікласту пащу на руці того, хто тяг за собою Дів. Крик болю заполонив вулицю, але ненадовго. Все, що відбувалося після укусу, промайнуло перед очима надто швидко, наче сцена з фільму жахів. Дівчина навіть не відразу повною мірою усвідомила, що зробила ця істота. Три мертвих тіла на землі, величезна калюжа крові та закривавлена ​​паща – це було останнє, що запам'ятала шатенка перед тим, як провалитися у приємну пітьму.

*******************************************

Прокинулася Дів уже у своїй квартирі, але це пробудження не можна було назвати приємним. Голова неприємно гула, наче замість соку вона вчора випила кілька банок пива. Протерши рукою очі, дівчина насилу їх відкрила. І перше що вона побачила - густе чорне хутро. Спросоння та навіть не зрозуміла, що перед нею. Пальцями лівої руки вона закопалась у м'якій шістці, трохи погладила щось, а той видав тихий рик у відповідь. І тут дівчина різко відсторонилася від вовка, що спав поруч із нею, а мозок мимоволі став згадувати все, що вчора сталося.

Шатенка схопилася за голову, притиснула ноги до грудей. Вона не могла згадати як опинилася у себе вдома і чому цей звір лежав поруч із нею в її ліжку. Вовк знову тихо рикнув і поворухнув головою. Дів завмерла, боячись навіть дихати. Їй здавалося, що один неправильний рух або ж звук змусить цього величезного чорного вовка встромити свої гострі ікла в її шию. Тим часом хутряна грудка лягла на лапи і повільно повернула голову в бік переляканої шатенки. Його золотисті очі зазирнули в карі, він трохи наблизив свою морду до її обличчя. Здається, в цей момент Дів забула як дихати. Дівчині навіть здалося, що вовк усміхнувся через це.

- Можеш заспокоїтися, - несподівано промовив звір, відсуваючись убік. - Я не збираюся тебе їсти.

Очі шатенки округлилися від подиву, на кілька секунд її страх відійшов на другий план. Вовк зліз із ліжка і обтрусився після довгого сну. Він повернувся боком до здивованої і в той же час переляканої дівчини. Подібна реакція була не дивною, але все одно викликала роздратування.

- Ти довго на мене будеш дивитися? - невдоволено гаркнув той, махнувши пухнастим хвостом.