Забута культура

16. Силурійська гіпотеза і міф про Атлантиду

Незважаючи на те, що академічна наука відкидає версію існування в давнину будь-якої високорозвинутої цивілізації, деякі з її представників все ж таки задумуються над цим. 

У 2018 році кліматолог Адам Франк і астрофізик Гевін Шмідт запропонували так звану «Силурійську гіпотезу». Її назву запозичено з популярного науково-фантастичного серіалу BBC «Доктор Хто», в якому фігурує вигадана розумна раса рептилій, що нібито походила з силурійського періоду. 

Суть гіпотези полягає в уявному науковому експерименті: чи здатна сучасна наука виявити сліди існування технологічно розвинутого суспільства, яке могло існувати на Землі задовго до появи людства? 

Як зазначають А. Франк і Г. Шмідт у своєму дослідженні, вже в кам’яновугільний період (350 млн років тому) на Землі було достатньо викопного вуглецю, щоб забезпечити розвиток індустріальної цивілізації. Крім того, вони звернули увагу на ПETM — Палеоцен-Еоценовий тепловий максимум (56 млн років тому). Це був час надзвичайно різкого глобального потепління, коли температура зросла на 5–8°C за дуже короткий (геологічно) період — 20–50 тисяч років. Тоді спостерігалося аномальне збагачення вуглецю-12 (легкого ізотопу вуглецю), що схоже на викиди CO₂, які ми маємо сьогодні внаслідок спалювання викопного палива. Також у той час було зафіксовано вимирання живих видів, океанічне закислення та інші ефекти, подібні до сучасної антропоценової кризи. 

Дослідники припустили, що якщо на нашій планеті мільйони років тому існувала розвинута цивілізація, то, найімовірніше, вона не залишила б по собі очевидних слідів. Прямі докази, як-от технологічні артефакти, навряд чи могли б зберегтися через ерозію, тектонічну активність і рідкісність скам’янілостей. Водночас непрямі свідчення можна було б шукати в хімічному складі осадових порід, геологічних аномаліях або навіть у залишках ядерних матеріалів. 

Ізотопи радіоактивних елементів, зокрема плутоній-244 із періодом напіврозпаду близько 80,8 мільйонів років та кюрій-247 із 15 мільйонами років, можуть слугувати свідченням існування індустріального суспільства в далекому минулому. Крім того, ймовірно, що глибоко в надрах Землі чи на морському дні могли зберегтися залишки штучних матеріалів, наприклад, пластику або ядерних відходів. Варто зауважити, що цивілізація, яка б дотримувалася екологічних принципів і мінімізувала техногенний вплив, могла б залишити по собі дуже мало помітних знахідок навіть після тисячоліть існування. Станом на сьогодні в геологічному літописі не виявлено жодних переконливих аномальних хімічних чи ізотопних слідів. 

Отож, як бачимо, Силурійська гіпотеза, хоча й задумується над існуванням розвинутого суспільства в минулому, проте вважає, що на це немає доказів. Але, як би там не було, вона все ж таки дає стимул для роздумів. 

Крім того, потрібно зазначити, що ідея існування давньої розвинутої цивілізації не є новою. Ще давньогрецький філософ Платон (427 — 347/348 рр. до н. е.) у двох своїх творах — «Тімей» і «Крітій» — описав знамениту Атлантиду.

По сюжету давньогрецький законодавець Солон (бл. 640 — 558 рр. до н. е.) від єгипетського жерця почув розповідь про Атлантиду — велетенський острів, розташований на захід від Гераклових стовпів (сучасний Гібралтар), навпроти Атлаських гір. На ньому існувало неймовірне за розміром і міццю царство, влада якого поширювалася також на інші острови й регіони — аж до Лівії, Єгипту та Тірренії (давньогрецька назва території етрусків в Італії).

 У центрі острова височів пагорб, на якому стояло місто з храмами і царський палац. Захищали їх два ряди земляних насипів і три водні кільцеві канали. Зовнішнє кільце з'єднувалося з морем 500-метровим каналом, по якому у внутрішній порт заходили кораблі.

Жителі Атлантиди вели загарбницькі війни, але предки афінян змогли їх перемогти, чим врятували від рабства всі інші народи. 

За гріхи Атлантиди боги поховали острів у морській пучині. 

Вважається, що ця подія сталася близько 11 500 років тому. Тобто в час, коли за офіційними даними жили первісні племена, які, окрім крем'яних знарядь праці, нічого не знали. З іншого боку, теорія про те, що в глибоку давнину могла існувати розвинута цивілізація, турбує шукачів істини не одне століття. Багато хто переконаний: ми не перші на планеті.

Вже через 47 років після смерті Платона житель Афін Крантор вирушив до Єгипту, щоб переконатися, чи дійсно там знаходяться джерела відомостей, використаних філософом. За його словами, він знайшов у храмі ієрогліфи з текстом про викладені події. 

Пройшло багато віків, і 1882 року американський політик та письменник Ігнатіус Лойола Доннеллі (1831—1901) публікує книгу «Атлантида: світ до потопу», в якій детально викладає теорію існування загубленої цивілізації. За його словами, колись в Атлантичному океані, неподалік Гібралтарської протоки, існував великий острів, відомий як Атлантида. На ньому людина створила першу цивілізацію, освоїла бронзу, залізо, навчилася писемності та дала початок багатьом відомим культурам. 

Академічна наука поставилася до цього насторожено. Проте на простих людей книга справила велике враження. Багато хто вірить, що більше десяти тисяч років тому на Землі справді існувала розвинута цивілізація, яка будувала кам'яні споруди, знала математику, астрономію і геометрію. 

Починаючи від Роберта Шарру і закінчуючи Девідом Хатчером Чайлдресом, ентузіасти по всьому світу шукають її сліди. І знаходять у підводних глибинах. Тож настав час відправитися туди.