Загадкова знахідка

1. Незрозумілий слід у гроті

Село Дуброва, розташоване в мальовничому Стрийському районі Львівської області, на перший погляд нічим не відрізняється від інших звичайних українських сіл: охайні подвір’я, затишні будинки, родючі поля, привітні люди та краса прикарпатської природи. Але за цією зовнішньою буденністю приховані таємниці, здатні змінити наше уявлення про історію людства.

Це — печери, видовбані в місцевих скелях. Вони привертають увагу археологів як об’єкти з тривалою історією використання. За результатами наукових спостережень, у давнину ці підземні споруди могли слугувати місцем проживання або культовими приміщеннями. Деякі дослідники припускають: колись давно в них жили волхви — представники дохристиянської духовної традиції. З приходом християнства їх почали використовувати монахи, які прагнули усамітнення й духовного очищення. У новітній період більшість печер втратили своє сакральне чи побутове значення й нині слугують звичайними господарськими сховищами — найчастіше для зберігання картоплі та інших продуктів. Інші — закинуті й не використовуються.

Одного разу, проїжджаючи на велосипеді повз них, я помітив грот, розташований на певній висоті над ними. Не втримавшись від цікавості, я поставив велосипед убік і почав карабкатися по похилій скелі, щоб дістатися до них. Коли заліз всередину, був здивований тому, що там побачив невідомі петрогліфи — загадкові символи, викарбувані на кам’яних стінах гроту. Та справжньою сенсацією стало не це, а заглиблення в стіні, схоже на слід від взуття. Порівнявши його розмір зі своїм (у мене 42-й), я визначив, що відбиток відповідає приблизно 43-му розміру.

Дивлячись на нього, я не міг стримати радості — переді мною була знахідка, здатна перевернути уявлення про наше минуле. У це було важко повірити, навіть уві сні таке уявити: загадковий відбиток — і петрогліфи поруч із ним.

Проте захоплення не мало відволікати мене від головного — потрібно було з’ясувати їхнє значення та справжню цінність. Спершу я написав археологам, але відповіді так і не отримав. Більше того — дехто з них блокував мене в соцмережах, щойно я звертався. Та для мене така поведінка була очікуваною: я знав, як академічні науковці не сприймають тих, хто не належить до їхнього кола. Самотніх дослідників і першовідкривачів наукова спільнота часто ігнорує — так було завжди.

Пригадується історія іспанського юриста та археолога-аматора Марселіно Санс де Саутуоли (1831–1888), який відкрив палеолітичні малюнки в печері Альтаміра. Тодішній науковий істеблішмент висміяв його, звинувативши у фальсифікації. Лише після смерті Саутуоли, коли було виявлено інші подібні знахідки, вчені визнали справжність відкриття і вибачилися перед його родиною. Чи вибачаться переді мною археологи, які проігнорували мої звернення? Навряд! Їхня пиха не дозволить їм цього зробити.

Та повернімося до загадкового відбитку. Цього разу я вирішив не звертатися до археологів — у подібних випадках вони часто виявляються некомпетентними. Я звернувся до геологів, адже саме вони можуть визначити вік відбитка за типом породи. Особисто я не знав жодного геолога, тому написав у Facebook-групу, присвячену геології, і розмістив там фото знахідки.

Відповідь надійшла майже миттєво: мені повідомили, що це — залізиста конкреція в карбонатах. Вік карбонатів може становити близько 70 мільйонів років — це мезозойська ера, крейдовий період, епоха динозаврів. До появи сучасної людини ще було дуже далеко.

До речі, залізиста конкреція — це сферичне або овальне утворення в осадових породах. Вона виникає внаслідок просочення заліза та його подальшої кристалізації. Такі конкреції часто мають химерні форми, які можуть нагадувати органічні об’єкти. Але чи могла така форма виникнути випадково? А може, це все ж таки наслідок реального натискання ногою? Невже в епоху динозаврів могла існувати якась гуманоїдна істота, яка залишила цей слід?

Подібні відбитки стоп і навіть руки виявляють у різних куточках світу, й кожен із них породжує більше запитань, ніж відповідей. Тому ці загадкові явища безперечно заслуговують на окрему розмову. Але перш ніж шукати можливі пояснення, варто уважніше придивитися до самої місцевості, де був виявлений цей слід. Саме з цього я й почну.

2. Символіка петрогліфів

Зізнаюся чесно: коли я вперше опинився в тому гроті, мою увагу привернули не стільки таємничий слід, скільки петрогліфи. Саме ці загадкові знаки спонукали мене розпочати дослідження і звернутися з листом до археологів:

«Доброго дня! У жовтні минулого року у Великій Британії експерти звернули увагу на петрогліфи висічені в печері. Про них було відомо давно, проте всі думали, що це лише написи туристів. Але детально вивчивши їх дослідники встановили, що це захисні магічні знаки від злих духів, яким не менше 200 років. Детальніше про це за посиланням https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/witches-marks-0011497

У вересні минулого року на південний-схід від села Дуброва, Миколаївського району Львівської області мною було виявлено грот поділений на дві частини. У ньому знаходяться петрогліфи невідомого значення. Проаналізувавши їх, я дійшов висновку, що в одній частині могло функціонувати язичницьке святилище. Інша частина могла бути пов'язана з раннім християнством. Крім того, є ще одні петрогліфи які вказують на присутність у цьому місці варягів. Вони були частиною війська Володимира Великого.

Але мої висновки є аматорські і потребують експертної думки. Тому я вирішив звернутись до вас, наводячи, як приклад Велику Британію.Те саме може бути і в нас. Тим більше, що грот знаходиться біля Стільського городища. Тому прошу не будьте байдужими до цієї пам'ятки. Її варто вивчити, хоча б провести на ній археологічну розвідку, а це в свою чергу може призвести до якогось відкриття, як це буває.