Глава 3

  Крім записки, що лежала поверх, в посилці знаходились ще деякі речі. Невеличкий папірець на якому було написано: «Відповіді за адресою «Ериксон, 23», Керрі тримала перед собою, уважно оглядаючи з усіх сторін. Коли вона його поклала, то побачила що спокійні очі Дена дивляться на неї. А потім знову опустились на екран телефону.

   - Якщо хочеш знати, google карта показує, що ця адреса всього в декількох кілометрах від твого дому. – апатично мовив Ден. – Доречі, ти ж казала, що замовила книгу?

   - Я взагалі нічого не замовляла. – Керрі дістала з коробки три невеличких чорно – білі світлини. Вона почала пильно розглядати кожну. Вони було майже повністю вицвілі й бліді. Проте, примружившись дівчина змогла розібрати одну з них. Кам'яні плити, стовпи, хрести… Цвинтар. Вона кинула її й та приземлилась біля Дена. Він підібрав фото й придивився.

    - Що це? – він нахмурив брови.

    - Зворотне питання.

  - Ну по-перше, розкажи детальніше про візит детективу. – хлопець нарешті заховав телефон в кишеню штанів.

  - Що? – Керрі питально глянула на Дена і схилила голову. - Звідки ти знаєш… - У Керрі пробігли мурашки по шкірі. – Звідки ти знаєш про детектива? Я тобі говорила тільки про посилку.

   Ден беземоційно подивився на неї.

   - Таа… Так. Я побачив чоловіка біля твого будинку, що нагадував Детектива. Чоловік в чорному пальто й окулярами. Саме він нагадував детектива. Ймовірно вийшов від тебе.

   Видно було, що Ден стресував.

   - Тобто, для тебе візит експерту з розкриття це цілком звичайна справа?

   Ден поглянув на годинник на руці з міцним шкіряним ремінцем, зробивши вигляд, ніби зараз черга відповідати Керрі.

  Він цікавився інформацією щодо Емми Маккінез. – Керрі важко видихнула. Погляд Дена, ніби застиг в дивуванні на місці.

      - Про що саме?

  - Це не важливо, дивно те, що лист із попередженнями отримала колись і сама Емма.

  - Ти можеш попорядку розповісти, що за посилка й що це означає?

  - Отримала повідомлення про доставку, на відділенні пошти запитала про відправника, але вони інформацію про відправлення не надають.

   Деніель замислився й почухав бороду.

  - Тоді може пройдемося за адресою? – запропонував він

  - А ну, покажи мені Google карту.

  - Ось. – він простягнув їй телефон.

   Керрі декілька секунд оглядала місцевість навколо цього адресу.

   - Може… Не треба? – дівчина повільно підняла голову на Дена. – Що це обов'язково? Із-за якоїсь записки йти бозна – де?

  - Ну… Принаймні ти не дізнаєшся що там. – він похитав головою.

  - І що там такого-то? Будинок якийсь.

  - Тебе ніхто не змушує, якщо не хочеш. Але в записці написано: «Проте, краще запобігти деяких речей у майбутньому». Емма колись проігнорувала такий лист…

   Що?... Дене, це ні разу не смішно. – Хоча… Ти можливо маєш рацію. – Але ж це так не повинно бути, цьому має бути логічне пояснення. Або хоча б автор… Цих посилок.

    - Ну да. Повинен бути. – Ден єхидно усміхнувся. – Там написано «Відповіді за адресою». То що ходімо? – він поклав руки на стіл.

    - Краще завтра. – Керрі глянула на вікно. – Завтра зранку.

***

  Коли Керрі залишилась наодинці, її голову не покидали різні думки. Чому Ден так дивно проводить себе? Він до всього ставиться апатично. Хоча, так, це не його справа. То може й себе від цього осторонити? Але ця посилка не випадкова. Вона призначена для неї. Проте, від кого? Для якої мети? Хтось хотів би щоб вона дізналась про щось? Або комусь це вигідно? Може дівчина й не впевнена, що посилка та Емма якось пов'язані, утім в цьому щось є, і вона зацікавлена, хоча б спробувати дізнатися, що трапилося насправді…

***

   Керрі довго не могла заснути. Чи то через зайвий шум, що доносився десь з вулиці, чи то через її сукупність думок. Сьогоднішній день був насичений спогадами, емоціями й подіями. А здебільшого питаннями. Дивна посилка, Ден, детектив, Емма… А ще, розлитий чорний віск. Всі вони відгукувались у неї в голові. Дійсно, скільки часу минуло й ніхто так і не з'ясував що трапилося з Еммою Маккінез. Всі про неї забули. То невже тільки зараз до цього прийшов час? Завтра вони з Деном вирішили сходити за адресою. Хоча, знову таки, чи буде цей візит корисним? Можливо у Керрі та її подруги були не однакові посилки. І це просто співпадіння. Утім, як би там не було, там має бути щось особисто для неї. Звісно, якщо цей лист не чийсь недотепний жарт. Доречі, чому я одразу цього не припустила? Повернувшись до думки про подругу, Керрі на мить задумалась про те щоб десь знайти вміст її посилки. Але, це майже неможливо, до того ж, якщо Емма просто викинула його у смітник.

  Дівчина лежачи у темряві своєї кімнати, знову намагалася заснути, ні про що не думаючи. Це у неї не сильно виходило. Однак тепло і спокій, почали огортати її. Дихання ставало рівнішим, вона відчувала як реальність поступово відступає, а десь за вікном нарешті запанувала тиша.

     Її сон,  несподівано обірвав чийсь приглушений голос за вікном. Він був тихим, але доволі чітким. Чоловічий низький голос майже безперервно щось повторював. Керрі прислухалася, чи це дійсно не сон. Вона зіскочила з ліжка й підійшла до вікна. Голос на мить затихнув, потім знову почав щось, ніби наказувати. Керрі не наважилася відкрити фіранку. Тому обпершись ліктями на підвіконні, вона ще раз прислухалась. У неї аж кольнуло в животі, коли вона упізнала їй новий, але знайомий голос.