Розділ 23

Важко сказати, як тягнувся час. В покоях Велеса у Наталі завжди були з цим проблеми. Якщо рахувати по кількості прийомів їжі... то Наталя їх не рахувала.

Випущені душі освоїлись і вже тинялись по приміщенням у вигляді  напівпрозорих силуетів жінок і дівчат різного віку. Щоправда, серед них був один юнак і ще хлопчик років семи. Ще кілька воліли залишатися вогниками. Чим приводили  КіФай у відчай – вона й надалі їх не бачила.

Душі цікавились буквально всім – подовгу зависали над листям папороті, рухалися до кабінету, буквально «повзаючи» по його кам’яних стінах. Іноді вогниками кружляли у променях світла, вдаючи метеликів...

КіФай подовгу зупиняла погляд на Наталі.

- Що?!- не витримала вона одного разу.

- Ти єдиний варіант злиття для мене, як і навпаки.

Протягом всього часу співпраці жодна з них не розглядала такого варіанту для себе.

- Тебе так турбують ці душі? Серед людей їх також бачать не всі, - Наталя замислилась, - власне кажучи, підозрюю, що ця здатність з’явилась після близького спілкування з Велесом. І в мене, і в них. Він якось зміцнює полум’я душі.

- В мене нічого не з’явилось після спілкування з Свартальвом.

Наталя кинула швидкий погляд на КіФай. Вона ніколи не розглядала їх стосунки таким чином, хоча все можливо. Свартальва вабили такі самі емоційно холодні створіння, як і він сам.

- Але він привів тебе сюди.

Якщо знищать людський світ, знищать і ШІ. Можливо, Свартальв хотів зберегти найцінніший екземпляр в колекції. Чи КіФай означає для нього більше?

- Він не шкодує про своє рішення усунути Велеса, приспавши його. Але шкодує про наслідки для вас із ним, - сказала КіФай.

- Він ділився з тобою своїми міркуваннями?

- Так, я багато в чому його створіння, він довіряє мені свої думки. Забагато думок. Іноді це шкідливо.

- Що ти маєш на увазі?

- Інформація,  яка не є інформативною. Яку хочеться стерти. Це вірус, який змушує операційну систему весь час проводити його аналіз, залучаючи все більше ресурсів. Нехтуючи іншими завданнями, які стоять в пріорітеті. Він змінює цей пріорітет.

Такого опису стану закоханості Наталя ще не зустрічала. Якщо вона права, звичайно.

- А... цей стан... Він стосується тільки певної інформації чи й об’єкта також?

- Інформація і об’єкт пов’язані, - після паузи відповіла КіФай. – Я не можу провести чітку межу між джерелами збудника вірусу.

- І як ти справляєшся? Ти розробила антивірус?

- Я ізолюю джерела збудника. Розробляю алгоритм, згідно якого до обробки інформації залучається не більше двадцяти відсотків потужності. Але його весь час треба поновлювати. І відсоток поступово збільшується. Боюсь, що моя операційна система незворотньо пошкоджена.

- Люди роками живуть з такими пошкодженнями, якщо я правильно тебе розумію.

- Ви використовуєте хімічні сполуки? – пожвавилася КіФай.

Наталя посміхнулася.

- Не в цьому випадку. Тут або... об’єкт стане нецікавим, коли ти перевершиш його. Або перемкнешся на інший об’єкт. Але для людей  є більш бажаний варіант.

- Який саме? – довгасті темні очі дивилися дуже уважно.

- Взаємне зацікавлення об’єкта. Коли він відчуває до тебе те саме.

- Коли він інфікований також? Це безглуздо. Тоді дві системи не зможуть працювати повноцінно.

- Коли дві системи налаштовані одна на одну, вони можуть працювати синхронно. Це збільшує потужність.

- ...Але Свартальв не ШІ. І не людина. Яким чином можливе налаштування?

- Я не знаю, - зітхнула Наталя, - люди вирішують це питання інтуітивно. Велес, врешті, теж не людина, але зв’язок між нами є.

- Ви синхронізовані... – повільно сказала ШІ, - от чому Свартальв шкодує. Ви не можете повноцінно функціонувати одне без одного. І твій строк функціонування завершується...